28 березня 2021 року, у неділю 2-у Великого посту та у першу річницю архієрейської хіротонії, вікарний архієрей Волинської єпархії, єпископ Камінь-Каширський Афанасій звершив Божественну літургію у Свято-Покровському храмі Луцька.
Владиці співслужили архімандрит Феофан (Кирилюк) та клірики храму.
За богослужінням піднесли особливі молитви про припинення епідемії коронавірусу, про лікарів та хворих.
Опісля прочитання святого євангелія владика звернувся до вірян із словом проповіді.
Під час Літургії Архіпастир звершив священницьку хіротонію над студентом Волинської духовної семінарії дияконом Георгієм Шиндаруком.
У неділю другого тижня Великого посту, ми вшановуємо пам’ять великого молитвенника – святителя Григорія Палами.
Святий Григорій Палама народився в сім’ї вельможі і з дитячих років був обласканий візантійським імператором. Перед ним відкривався широкий шлях до влади, шани і багатства. Проте святий Григорій нехтував служінням земному володареві заради найвищого служіння Владиці всесвіту. Двадцятирічним юнаком він пішов на святу гору Афон, де під керівництвом духовно досвідчених старців проходив молитвенний подвиг. Тут святий Григорій досяг досконалості в розумній зосередженій, духовній молитві, яка приводить до безперестанного спілкування з Богом.
Повернувшись у світ і проходячи терен священнослужителя, святий Григорій поєднував його з життям відлюдника. П’ять днів на тиждень він проводив у відокремленій безмовності. Лише по суботах та неділях відкривав уста для здійснення Богослужінь і проповідування слова Божого. Така велика була досягнута їм в подвигу безмовності духовна сила, що слова святого Григорія ніхто не міг чути без сліз розчулення.
Великий піст – це час, коли ми здійснюємо молитовний подвиг. Цей час нам даний не лише для того, щоб утриматися від гріха, але передусім для відновлення усієї людини. Саме у працях святителя Григорія Палами ми бачимо відображення сенсу християнського життя. Ми повинні звернутися до Бога, а звернення до Бога і є молитва. У молитві людина відкриває свою душу і своє серце, відкриває для себе Господа. Молитва – це та нитка, це той зв’язок, ті сходи, якими людина сходить до Бога, сходить до небес.
Сьогодні під час Великого посту Церква нагадує нам про цю молитву, як важливо її мати у своєму житті. Ми можемо читати її, коли їдемо в транспорті, коли у нас з’явилося трохи часу. Якщо ми відчуваємо, що наше серце і розум почали займатися лінню, ще раз прочитаємо її, і поступово ми привчимося до молитви.
Апостол Павло говорив: «Моліться безперестанку!» Безперестанна молитва і пам’ятання про Бога – це необхідна умова для того, щоб людина навчилася жити за Євангелієм. Якщо вона про Бога згадує тільки в ранішньому і вечірньому правилі, або тільки коли їй погано, то вона ще не справжній християнин, про Бога треба пам’ятати невпинно. Як говориться в Старому Завіті про праведного Іова: “Він ходив перед Богом”. Навчитися жити перед Богом – це і є мета кожного християнина, і мета Великого посту. А Ісусова молитва в цьому буде нам у допомозі.
Церква не може жити без молитви. І коли ми приходимо в храм, ми приходимо не для того, щоб поставити свічку, виконати якийсь обряд. У Церкві людина з’єднується з Богом, знаходить Христа, відкриває Його для себе. Знайшовши Христа, людина починає з Ним спілкуватися. Коли ми когось любимо, коли ми до когось прив’язані, ми знаходимо тисячу слів, щоб пояснити свої почуття. Ми хочемо слухати голос свого коханого чи коханої, хочемо бути поруч, але коли ми говоримо, що віримо у Бога, це передбачає, що і між нами має бути любов, яка проявляється молитвою до Христа.
Дай усім нам Бог, щоб Великим постом ми як можна більше молилися.
