У другу неділю Великого посту Свята Православна Церква відзначає Собор усіх преподобний отців Києво-Печерських, що почивають у Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печерах.
Пропонуємо вам матеріал про історію заснування Києво-Печерської обителі та початок вшанування її преподобних отців.
Окрім перехідного святкування пам’яті преподобних отців Києво-Печерських, Церква також має вшанування пам’яті двох окремих Соборів преподобних: Києво-Печерських отців у Ближніх (28 вересня) та Дальніх печерах (28 серпня).
Слово Собор означає зібрання. Так, ми сьогодні вшановуємо саме зібрання, великий сонм подвижників Печерського монастиря – не одного чи двох, а більше двохсот святих Божих, які входять до Собору преподобних Печерських. На чолі Собору стоять преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські – засновники чернечого життя на Русі.
Історія Святої обителі
Історія Києво-Печерської обителі бере свій початок ще з часів князювання благовірного князя Ярослава Мудрого, у невеликій печері в горі неподалік від тодішнього Києва. Тоді тут оселився преподобний Антоній – родоначальник чернецтва Київського Православ’я. У 1051 році він повернувся на батьківщину зі Святої Гори Афон, де прийняв чернечий постриг. Місцем для свого подвижництва преподобний обрав печеру, де раніше усамітнювався в молитві митрополит Іларіон. Згодом до печери стали приходити численні відвідувачі за благословенням і духовної порадою від преподобного, а ті, хто бажав прийняти чернецтво, залишались з ним. Так почала утворюватись Печерська обитель – третя обитель Пресвятої Богородиці, після Єрусалиму та Афону.
Засновником загальножиттєвого чернецтва Київської Русі став сподвижник преподобного Антонія Печерського преподобний Феодосій, який ще юнаком прийшов до нього і прийняв у його печері чернечий постриг. З благословення преподобного Феодосія в Печерській обителі був введений монастирський устав, привезений з Константинополя. З часом він був прийнятий у всіх наших монастирях.
Прославлення угодників Божих, що подвизалися в Києво-Печерській обителі
У сонмі Києво-Печерських святих можна знайти всі види аскетичного подвижництва: печерництво, юродство Христа ради, мовчання, самітництво, носіння вериг, постування, неспання без сну і навіть мучеництво. Про подвиги Києво-Печерських святих нам розповідає патерик, у якому відображена лише мала частина подвигів преподобних отців. Багатьох з них, про кого не залишилося письмових свідоцтв, прославив Сам Бог, представивши їх чудотворні мощі.
Київські святі були прославлені у 1643 році Київським митрополитом Петром (Могилою). За його дорученням протосинкелом Константинопольського патріархату Мелетійєм Сиригом була написана служба преподобним отцям Києво-Печерським і всім святим цієї землі. У XVIII столітті було порушено питання про загальноцерковне шанування київських святих. Святійший Правлячий Синод у 1762 році своїм указом (це рішення було підтверджено указами 1775 і 1784 років) дозволив включати в загальноцерковні месяцеслови імена київських святих і друкувати їм служби в місячних Мінеях.
Та немає сумніву, що відомі далеко не всі імена преподобних отців Києво-Печерських. В ікосі служби Собору преподобних отців Києво-Печерських у Ближніх Печерах сказано так: «Восхвалити по единому, кто возможет святыя Твоя, Блаже, изочту их и паче песка умножатся. Но Сам, Владыко Христе, исчитаяй множество звезд и всем имена нарицаяй, яви им мольбы наша».