Причастя – найвеличніше Таїнство Церкви, тому ставитися до нього необхідно з великою відповідальністю.
Про це розповів викладач Київської духовної академії диякон Андрій Музольф в коментарі для порталу «Православная жизнь».
«Причастя – це найбільше Таїнство Церкви, в якому людина отримує можливість долучитися до Тіла і Крові Самого Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа. У Причасті ми приймаємо в себе Творця і при цьому, за словами святих отців, наче стаємо живими храмами, в які входить Сам Бог. Перш за все, у нас не повинно бути легковажного ставлення до того, що з нами сталося. Не можна просто прийти в храм, причаститися «між іншим» і так само «між іншим» продовжувати займатися тими чи іншими буденними речами», – нагадав отець Андрій.
Він розповів, що святі отці, такі як святий праведний Іоанн Кронштадтський або святитель Іоанн Шанхайський, після Причастя залишалися на довгий час у вівтарі (або храмі) для молитви і роздумів про Бога.
Він закликав пам’ятати, що, згідно з молитвами до Святого Причастя, ми приймаємо в себе Тіло і Кров Христові «на зцілення душі і тіла».
«І тут напрошується цілком природне запитання: якщо ми, наприклад, йдемо на прийом до того чи іншого лікаря і нам ставлять певний діагноз, який передбачає відповідне лікування, то невже ми будемо порушувати приписи лікаря? Думаю ні. Якщо ми хочемо вилікуватися, ми будемо робити все те, що нам накаже лікар», – сказав викладач КДАіС.
«Отже, якщо ми, прийшовши в храм, як в духовну лікарню, бажаємо зцілити свою душу від гріха, значить надалі ми повинні намагатися якомога менше грішити. В іншому випадку вийде, що на словах ми просимо Бога простити наші гріхи перед Ним, а на ділі – самі не намагаємося докласти до цього ніяких особистих зусиль», – підсумував диякон Андрій Музольф.
