12 травня в Свято-Успенській Почаївській Лаврі особливо радісний, святковий день, це день обретіння святих нетлінних мощей преподобного Амфілохія, чудотворця Почаївського.
В наш час можна часто чути від деяких людей розмови про те, що Православіє вже несучасне, воно вже віджило свій вік, що зараз вже немає святих подвижників Благочестя і тому подібне. Але на прикладі життя преподобного Амфілохія і його смерті та прославлення, Господь наш іще раз показав нам маловірним, що Бог був, є і буде незмінним. Що життя по Євангелію, виконання Божих Заповідей, стояння в Святій Православній вірі це єдиний можливий шлях до спасіння, до вічного життя.
Будучи фактично нашим сучасником, живучи зовсім в недавні часи відкритих гонінь на святу Православну Церкву, преподобний Амфілохій, «Батюшка Любові», як його часто називають, самим своїм життям явив приклад безмежної любові до Бога та людини. Незчисленна кількість хворих з усієї країни приїжджала до преподобного, прагнучи зцілення від недугів фізичних та духовних і по святим молитвам старця отримували його. Попри суворі заборони влади, батюшка приймав всіх і нікому не відмовляв у допомозі. Він часто повторював слова: «Як ти до людей, так і люди до тебе». Все своє життя він повністю посвятив служінню Господу та ближнім. Неможливо перерахувати тієї кількості народу, якого він зцілив від страждань тілесних та душевних, кого привів до Святої Христової віри, кого врятував своїми молитвами.
Своїм життям преподобний вчить нас також тому, як треба непохитно відстоювати свою віру, як переносити страждання за неї, як про це співається в Псалтирі: «на Бога уповаю, не убоюся, что сотворит мне человек» (Пс. 55.12). Так, восени 1962 року, коли безбожна влада закривала Троїцький собор Почаївської Лаври, преподобний вирвав ключі від собору з рук начальника міліції зі словами «Архірей хазяїн Церкви! А ви? Геть звідси! Люди гонить їх!» І своєю мужністю та сміливістю відстояв собор, добре знаючи, що це йому не пробачать. А потім переніс кілька років нелюдських страждань та тортур, намагань силою зломити його. Але з Божою допомогою вистояв і ще з більшою силою і самовідданістю служив Господу та ближнім, поклавши всі свої уповання на Христа та Його Пречисту Матір.
Преподобний Амфілохій і після смерті не покинув нас, він лікує, утішає, повчає тих, хто з щирою вірою та надією звертається до батюшки, приїжджає поклонитися до його святих мощей.
Кожен, хто приїжджає до Святої Почаївської гори, хто прикладається до її святинь, молиться біля нетлінних мощей угодників Божих, відчув на собі їх молитовну допомогу і підтвердить слова святого Іоанна Златоустого: «Святі мощі сильніше за повчання і умовляння спонукають людей до доброчесного життя – так, що один погляд на них сильніше за могутнє слово проникає в душу, приводить її у свідомість своєї моральної нікчемності і викидає з очей гіркі сльози розкаяння». І сьогодні, в наш час великим потоком ідуть люди до святих мощей преподобного отця нашого Амфілохія, несуть йому свої надії і горе, моляться за себе і своїх близьких. І отримуючи його допомогу, відчуваючи ту Божественну Благодать, яка випромінюється від них, розуміють, що лише наша свята Православна віра, лише молитва до Господа нашого Іісуса Христа, до Пречистої Богородиці та угодників Божих можуть допомогти в життєвих негараздах, наставити на правильне життя та привести до спасіння душі.
