Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Христос рождається! Славмо Його!
Велика благочестя таємниця – Бог явився у плоті – промовляє святий апостол Павло, та продовжує – оправдав Себе в Дусі, показав Себе Ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі. (1 Тим. 3,16).
Особлива радість сьогодні у всіх нас. Яка сягає нашого дитинства. Того часу, коли ми від хати до хати, ходили колядували та з Різдвом Христовим вітали. Ми в той час пережили неповторний досвід радості, про народженого Месію – Спасителя світу. Як були навчені та як вміли – так прославляли Бога у плоті. Для нас, православних, це не тільки велика благочестя таємниця, але й частина нашого Символу віри – і в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного… Який нас ради людей і нашого спасіння зійшов з небес. І воплотився від Духа Святого і Марії Діви. І став людиною. Став людиною без гріха. Прийнявши душу й тіло від Пречистої Матері. Будучи Богом та залишаючись Ним.
Цієї події очікувало людство, втомлене своєю неміччю та безпорадністю в боротьбі з гріхом. І ось – Бог стає людиною, щоб людина стала подібною Йому. Іісус Христос, прийшов з вірою в людей та навчав, – що Царство Боже, всередині вас є. (Лк.17,21). Так, у людині є певна глибина, в яку можна вкинути всю любов, тепло й життя. Але можна і нічого у відповідь не почути й не отримати від людини, в яку віриш. Тому не розчаровуймося подібним станом. Господь усе приймає, що ми сієм. Потім на Суді полову, бур’яни та зерно відділить.
Свята ніч, народження Христа Бога, навчає нас уподібнитися пастушкам, котрі, почувши ангельський спів, поспішали до Маляти. Спішімо, разом у молитві, завжди до Творця. За світ, державу нашу Українську, священство, люд, дітей, захисників, продовжуймо молитись. Приймаючи переселенців, біженців, – приймаємо Христа і Марію Діву. Що на перепис прийшли і місця для спочинку не знайшли. Допомагаючи чим тільки, ЗСУ і служачи, ми повстали проти ірода сучасного і злого. Який нищить всіх: стареньких, зрілих і малих. Але до часу. Допоки Бог терпить.
У Віфліємі, Палестинської Автономії, теж Різдва Христового богослужіння нині. Та ще й престольне свято. Така традиція Церковна в них і в нас, та звичай, календар і Богослужіння. Тепер ми чули від людей, часто нецерковних, що для них немає різниці в датах святкування Різдва. Для них нема. Не наша в тім вина. Що в церкві стрій, порядок і краса. Хай ліпше гудзики й замочки на одежі позрізають, та ремені повитягають. Ото покажуть і походять… Їм нема різниці! А календар – це як одяг православних богослужінь, дати – мов гудзики, замочки, ремені та інше. І не все одно. Як святкувати і коли.
Отож, ідемо до Господа, сьогодні ми. І в храмі кожному Він є. У яслах та вертепі, ручки до нас простягає. І всю Україну благословляє. Та скоро усіх іродів і слуг їх, повиганяє.
Господи, Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. І нашу стражденну Батьківщину. З її дітьми – поранених, полонених, ув’язнених, заручників, без вісті зниклих. Воїнів, воїтельок, воєначальників. Медиків, санітарок, санітарів, медбратів і сестер. Атомників, енергетиків. МНСників, саперів, розміновувачів. Тих, хто під обстрілами, в голоді та холоді перебуває. Біженців та переселенців. Хто зазнав втрат рідних і житла. І всіх, хто вже загинув і спочив, від злого війська та війни рф. Прийми, помилуй і спаси, у День Свого Різдва. Усіх.
Христос з небес! Зустрічайте!
архімандрит Онуфрій (Куц)
настоятель храму великомучениці Параскеви П’ятниці с. Ратнів
(Княгининівський благочинний округ)
