Православна Церква відзначає свято ікони Божої Матері «Невипивана чаша». Ця ікона відома у всьому православному світі тим, що ті, що моляться перед нею, одержують благодатну допомогу Богородиці в боротьбі з пристрастю до алкоголю і наркотиків.
Явлення першообразу ікони Божої Матері «Невипивана Чаша» відбулося у 1878 році. Один селянин Тульської губернії – відставний солдат – був одержимий пристрастю пияцтва. Він пропивав усі гроші й дійшов до жебрацького стану. Від непомірного пияцтва у нього відмовили ноги, але він продовжував пити. І ось одного разу він побачив незвичайний сон. Перед ним з’явився старець-схимник і сказав: «Йди в місто Серпухов у монастир Владичиці Богородиці. Там є ікона Божої Матері «Невипивана Чаша», відслужи перед нею молебень і будеш здоровий душею і тілом».
Не володіючи ногами, не маючи сторонньої допомоги, без грошей, селянин не ризикнув вирушити у подорож. Старець з’явився йому знову, але той все ще не наважувався виконати почуте. Тоді старець з’явився йому утретє і вже настільки грізно наказав виконати веління, що нещасний п’яниця негайно на колінах поповз до монастиря.
У монастирі він розповів про свої сновидіння і попросив відслужити молебень. Але ніхто в монастирі не знав ікони Божої Матері з такою назвою. І переглянувши безліч образів, ченці нарешті звернули увагу на ікону, що висіла у проході з соборного храму в ризницю. Яке ж було здивування всіх, коли на зворотному боці ікони дійсно побачили напис: «Невипивана Чаша»! Селянин упізнав у старцеві, що з’являвся йому, старця Варлаама – будівника цього монастиря.
Знайдений образ був перенесений у храм і перед ним відслужили молебень. З Серпухову селянин повертався абсолютно здоровим. Він одержав не тільки зцілення хворих ніг, найголовніше – він перестав відчувати непереборну тягу до згубної чаші вина.
Скоро ця блага звістка вийшла за стіни обителі, і до новоявленого образу почали стікатися безліч богомольців. Одержимі пристрастю пияцтва, їх рідні і близькі прагнули піднести свої молитви до Богоматері про зцілення від недуги, і багато хто приходив вже для того, щоб подякувати Владичиці за надану їм милість.
