16.9 C
Lutsk
Середа, 22 Травень, 2024
Всі новини Основи православ'я Публікації

Що таке храм та для чого він призначений

Рідко можна зустріти поселення, визначною архітектурною спорудою якого не був би храм. Храми не схожі на інші будинки. Вони є окрасою міст та сіл. Своїми золотими верхівками вони ніби вказують, що саме тут починається дорога в Небо.

Слово храм походить від давньоруського «хором», що означає «дім», «житло», а також «скарбниця».

Втім, що ж таке насправді храм і для чого він призначений?

Згідно з катехизичним визначенням, храм – це присвячена Богові будівля, в якій віруючі люди збираються для спільної молитви та участі в таїнствах. Це Божий дім, місце особливої присутності Господа. Адже «де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, – говорить Господь, – там Я серед них» (Мф. 18, 20).

У храмі звершується соборна, тобто спільна, молитва всіх православних. Богослужіння, яке відбувається у храмі, – наша жертва Богу. У Божому домі всі «Сили Небесні з нами невидимо служать». Тому можна сказати, що храм є частинкою Неба на землі або острівцем Небесного Царства.

Храми інакше називаються церквами, оскільки віруючі, які збираються тут на молитву, становлять Церкву Христову.

Однак храми, які ми звикли бачити сьогодні, не завжди виглядали саме так.

Походження християнських храмів

Все розпочалося зі звичайної їдальні єрусалимського будинку. Саме в цій світлиці зібралися Христос із апостолами для першого християнського богослужіння. Приблизно у таких самих приміщеннях проходили перші церковні збори за часів апостолів. Згодом почали будувати спеціальні будівлі для зборів віруючих, але вони, як і раніше, були схожі на звичайні будинки.

У період гонінь головним місцем богослужбових зборів були катакомби. Так називалися особливі підземелля, які призначалися для поховання померлих. У ті часи, а це були перші століття християнства, місцем звершення таїнства Євхаристії у катакомбах були гробниці християнських мучеників.

Катакомби прикрашали живописом. Це зазвичай зображення символічного характеру. Християни зображували хрести різних видів, якір, як символ християнської надії, півня – символ духовного пильнування й нагадування про зречення Петрове, павича – символ безсмертя, ягня – символ самого Господа Ісуса Христа. Також зображували сюжети біблійних подій.

Особливу увагу серед них привертає зображення риби, яка символізує Ісуса Христа. Оскільки грецьке слово Ίχθύς (іхтіс) риба містить у собі перші літери грецької фрази Ісус Христос, Божий Син, Спаситель (Ἰησοῦς Χριστός, Θεοῦ Υἱός, Σωτήρ).

Після жорстоких гонінь розпочався розквіт християнства. У цей час богослужіння вже здійснювали у спеціально збудованих базиліках, які за своїм походженням не були релігійними будівлями, а були призначені для великих зборів.

Такі будівлі були витягнутої прямокутної форми, розділені всередині по довжині рядами колон на поздовжні простори – нефи. На східній стороні базиліки наприкінці центрального нефа влаштовувалась апсида – виступ будівлі, що має власне перекриття у вигляді напівзводу або напівкупола. В апсиді була найважливіша частина храму – вівтар. Храми будувалися вівтарем на схід. З західної сторони влаштовувався переддвер’я, яке називалося «нарфікс», або притвор, а перед ним ще «портик» або ганок. Середній неф храму влаштовувався більш високим і широким, ніж бічні.

Між колонами середнього нефа у стінах над покрівлею бокових нефів, влаштовувалися вікна, які освічували внутрішній простір базиліки.

У VI столітті, після заснування нової столиці Римської імперії в Константинополі, було збудовано храм святої Софії. Саме з цього часу виникає новий архітектурний стиль у будівництві храму – візантійський. Софійський храм зберіг у собі риси базиліки, але з’явилася й головна відмінність: будівля завершується величезним куполом. На основі архітектури собору святої Софії було створено хрестово-купольний тип храму, який згодом був сприйнятий Святою Руссю.

Відомі руські храми, такі як: київський Софійський собор, володимирський Успенський собор, будувалися на зразок константинопольського Софійського собору.

Архітектурний стиль храмів на Русі

З часом давньоруські будівельники виробляють свій національний архітектурний стиль. Перший вид руського стилю зветься «шатровий» або стовповий. Він є видом з’єднаних в одну церкву кількох окремих церков, з яких кожна має вигляд немов стовпа або намету, увінчаного куполом і главкою.

Крім масивності стовпів і колон в такому храмі та великої кількості главок у вигляді цибулин, особливостями «шатрового» храму є строкатість та різноманітність фарб зовнішніх і внутрішніх частин.

Крім «шатрового» виду, існують ще інші форми національного стилю: подовженого у висоту чотирикутника (куба), внаслідок чого часто виходять верхні та нижні церкви; двоскладова форма – чотирикутника внизу та восьмикутна вгорі; форма, що утворюється нашаруванням декількох квадратних зрубів.

Із західноєвропейських стилів (романський, готичний і стиль відродження) при будівництві руських церков знайшов застосування лише стиль відродження.

У XVIII і XIX століттях велике поширення набувають «домові» церкви, що влаштовуються в палацах і будинках багатих людей, при навчальних та урядових установах та при богадільнях.

Яким буває зовнішній вигляд сучасних храмів?

Храми бувають різної форми. Розглянемо найпоширеніші з них.

  • Храми витягнутої форми, на кшталт корабля, зустрічаються найчастіше. Такий храм символізує, що Церква є кораблем порятунку серед житейського моря, яка приводить у вічне життя.
  • Також бувають храми хрестоподібної форми. Це означає, що Хрест Христовий є основою і силою Церкви.
  • Менш поширені храми у формі круга, що означає вічність Святої Церкви.
  • Зустрічаються храми і у формі восьмикутника, схожі на зірку. Це символічно вказує, що Церква сяє у світі світлом Істини, як зірка вночі.

Храми своїми вівтарями звернені на схід. Ми молимося, звертаючись на східну сторону на знак того, що на сході сходить сонце, а Господь — Сонце Правди, що сходить на сході життя.

За розташуванням храму можна визначати сторони світла: вівтарна частина, звернена схід, зазвичай виділяється закругленим виступом вівтарних апсид.

Скільки буває куполів на храмі?

Храм завжди увінчується куполом з хрестом і зазвичай має дзвіницю. Найчастіше куполів на храмі більше одного. Вони мають, як правило, форму цибулини. Така форма схожа на свічку, що горить, — це символ нашої молитви до Бога, яка повинна підноситися до Нього, як вогонь свічки. З цієї причини куполи часто золотять і вони, особливо на сонці, горять, як полум’я.

Зустрічаються також куполи, формою схожі на шолом давньоруського воїна. Вони нагадують нам про те, що всі ми, православні християни, які живуть на землі, є членами Церкви войовничої. Нам доводиться постійно вести боротьбу з духами зла та зі своїми гріхами.

Куполи храмів завжди вінчає хрест, який є знаменням перемоги над смертю та дияволом. Коли на храмі є один купол, він нагадує нам про те, що в нашій Церкві один Глава і Засновник – Господь Ісус Христос. Куполів може бути і кілька. Наприклад, три – в образ Святої Трійці або п’ять: один у центрі – в образ Спасителя, інші з обох боків символізують чотирьох євангелістів. Іноді бувають церкви з тринадцятьма куполами. Вони символічно вказують на Христа та дванадцять апостолів.

Яких видів бувають храми?

Храми бувають парафіяльні, цвинтарні, будинкові, хрестові (церква при архієрейському чи патріаршому домі) та соборні. Назва собор пов’язана з тим, що богослужіння в ньому може відбуватися духовенством кількох храмів (соборне служіння). Якщо у місті кілька храмів, то головний із них називається «собором. Той собор, де знаходиться кафедра єпископа, називається «кафедральним».

На честь кого присвячуються храми?

Кожен храм присвячується Богові, проте носить і певне ім’я – зазвичай на згадку про ту чи іншу священну подію чи угодника Божого.

Звичай називати церкву на честь якогось святого веде свій початок з епохи гонінь, коли під вівтарем знаходився саркофаг мученика. Пізніше храми будувалися не тільки в ім’я святого, а й в ім’я Христа Спасителя або на спомин свята (Різдва Христового, Воскресіння, Успіння Богородиці і т.д.).

Храми освячуються архієреєм або, за його дозволом, священиками.

Отже, храм – це не просто будівля, це місце особливої присутності Господа. Це духовний корабель, в якому зібралися ті, що повірили в Христа, та разом прямують до Царства Небесного. Саме храм є місцем, де таємничим чином земля зустрічається з Небом, а душа з Господом.

Джерело

Вас може зацікавити

25 цитат Блаженнішого Митрополита Онуфрія про духовне життя

Редактор Головний

Повчальне слово митр. Афанасія Лімасольського про те, як прожити дні Різдва Христового

Редактор Головний

15 жовтня 2021 року – православний календар

Редактор Головний