Світле Христове Воскресіння – найбільше й найголовніше свято для православних християн. Це час особливої та виняткової радості, свято перемоги над смертю і над всякою скорботою.
Пасха іменується Церквою «Святом зі свят і Торжеством з торжеств» не випадково, адже завдяки викупній смерті та Воскресінню Христа, смерть втратила владу над людством і ворота Раю знову відкрилися людині. В знак цієї великої події всю Пасхальну седмицю Царські Врата в храмі відкриті, а кожен день тижня називається Світлим.
Що значить слово «Пасха”?
Слово «Пасха» в перекладі з єврейської значить «позбавлення». За часів Старого Завіту святкування Пасхи відбувалося в спогад звільнення ізраїльського народу від єгипетського рабства. Бог не залишив свій народ, вивів його з полону і супроводив в Землю Обітовану. Ця подія стала прообразом славного Воскресіння Христового. Так само як Бог звільнив свій обраний народ з полону єгипетського, Христос звільнив всіх людей від рабства гріха і смерті. Він відкрив нам дорогу в Небесний Єрусалим – Царство Боже.
У чому зміст Пасхального богослужіння?
Великоднє богослужіння не схоже на інші служби року. Храм яскраво освітлений та прикрашений, на священниках святкове червоне облачення, майже всі тексти служби співаються. В кожній деталі Пасхальної служби – радість про Воскреслого Христа і про Його Велику Перемогу над смертю.
Церковне Пасхальне богослужіння бере свій початок з глибокої християнської давнини. Протягом століть воно доповнювалося новими обрядами і піснеспівами, поки, нарешті, прийняло сучасний вигляд.
Нічне Пасхальне богослужіння розпочинається Полуношницею в храмі, яка переходить потім в урочистий Хресний хід. Він символізує похід жінок-мироносиць до Гробу Спасителя (Лк.24: 1; Ін.20: 1), перед входом до якого вони були сповіщені Ангелом про воскресіння їх Божественного Учителя. Тому святкова Пасхальна Заутреня починається перед закритими дверима храму, а архієрей чи священник, що очолює богослужіння, символізує собою Ангела, що відвалив камінь від Гробу.
У великодню ніч на віруючих виконуються слова Христові: «… зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас». Наступні сорок днів до Вознесіння Господнього люди діляться цією радістю, зустрічаючи один одного словами «Христос воскрес! Воїстину воскрес!» З цим великоднім привітанням з’єднане і цілування. Це давнє знамення примирення й любові, що йде ще від часів апостольських.
Протягом всієї Світлої седмиці в храмах щодня звершується Хресний хід на знак перемоги Христа над смертю і пеклом.
Що таке Пасхальний канон?
На сороковий день після воскресіння Господь Ісус Христос вознісся на небо. Учні та послідовники Христові знаходили розраду в молитовних спогадах про Господа – вони пригадували кожне Його слово, кожен крок, кожну дію. Збираючись на спільну молитву, вони згадували Таємну Вечерю і причащалися Тіла і Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Це було символом того, що Христос і по Своєму вознесінню на небо невидимо присутній у Церкві.
Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили на свято Воскресіння Христового покладати у храмі особливий хліб (артос), як видимий вираз того, що потерпілий за нас Спаситель став для нас справжнім хлібом життя. На цьому хлібі зображується Воскресіння Христове або хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але немає розп’ятого Христа – як знамення перемоги Христової над смертю. Освячується артос у перший день Святої Пасхи на Літургії після заамвонної молитви.
Чому протягом всього Світлого тижня перед Царськими вратами стоїть хліб із зображенням Воскреслого Господа?
Всю Світлу седмицю близько відкритих Царських врат стоїть особливий хліб, що називається артос.
Слово «артос» в перекладі з грецької «квасний хліб», інакше – просфора всеціла. Артос протягом всієї Світлої седмиці займає у храмі найвидніше місце разом з образом Воскресіння Господнього і на закінчення великодніх урочистостей роздається віруючим.
Вживання артоса започатковане на зорі існування християнства. За давнім переказом, Господь Ісус Христос протягом 40 днів після Свого воскресіння з’являвся своїм учням під час спільних трапез. Апостоли мали звичай центральне місце за столом залишати не зайнятим, й поставляти на середину його призначений Господу хліб.
На сороковий день після воскресіння Господь Ісус Христос вознісся на небо. Учні та послідовники Христові знаходили розраду в молитовних спогадах про Господа – вони пригадували кожне Його слово, кожен крок, кожну дію. Збираючись на спільну молитву, вони згадували Таємну Вечерю і причащалися Тіла і Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Це було символом того, що Христос і по Своєму вознесінню на небо невидимо присутній у Церкві.
Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили на свято Воскресіння Христового покладати у храмі особливий хліб (артос), як видимий вираз того, що потерпілий за нас Спаситель став для нас справжнім хлібом життя. На цьому хлібі зображується Воскресіння Христове або хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але немає розп’ятого Христа – як знамення перемоги Христової над смертю. Освячується артос у перший день Святої Пасхи на Літургії після заамвонної молитви.
Освячений артос ставлять на солеї перед образом Спасителя і відкритими Царськими вратами, де він лежить протягом Світлої седмиці. У всі дні Світлої седмиці після закінчення Літургії з цим хлібом урочисто відбувається Хресний хід навколо храму. У суботу Світлої седмиці в кінці Літургії священник виголошує особливу молитву, під час читання якої артос раздробляється, а при цілуванні Хреста роздається народу як святиня. В багатьох храмах, де не відбуваються щоденні Богослужіння, артос роздають вірянам у Фомину неділю.
Чи можна причащатися у день Святої Пасхи?
Згідно з 66 м правилом VI Вселенського Собору у день Святої Пасхи та протягом Світлої седмиці всім християнам належить «невпинно вправлятися в псалмах, і співах, і піснях духовних, радіючи і торжествуючи у Христі», а також причащатися Святих Христових Тайн. При чому приступати до Причастя у ці дні Церквою благословляється з дотриманням тільки євхаристійного посту.
Зрозуміло, що тут йдеться не про тих «християн», які далекі від Церкви й приймають участь у таїнствах максимум один раз на рік, а про дійсно віруючих людей, які протягом посту готували себе до зустрічі Воскресіння Христового молитвою і стриманням, очищували свою душу у таїнстві Покаяння та з’єднувалися з Господом у Євхаристії.
Причастя на Пасху – це повнота свята, до якої ми долучаємося через прийняття Тіла і Крові Христових.
Чому до дня Воскресіння Христового віруючі печуть паски?
З появою у Православній Церкві традиції на свято Пасхи Господньої залишати на окремому столі у храмі артос, з’явився звичай у кожній сім’ї мати свій “артос” – паску.
Слово «паска» з грецької, перекладається як «круглий хліб». Це високий хліб зі здобного тіста, циліндричної форми. Паска, як і артос, – символізує Тіло Христове і нагадує нам про Його воскресіння.
У день Святої Пасхи кожному християнину особливо належить духовно з’єднуватися з Господом у таїнстві Євхаристії. Однак, внаслідок впливу різних обставин, у нашій Церкві склалося так, що більшість вірян приймають Святі Христові Тайни у період Великого посту, а у день Воскресіння Христового причащаються одиниці. Через це було встановлено Церквою у день Пасхи по звершенні Літургії благословляти й освячувати у храмі особливі приношення віруючих – паски, щоб споживання їх нагадувало християнам про причастя істинної Пасхи Христової і єднало усіх вірних у Господі Ісусі Христі.
Споживанням цієї благословенної їжі починається пасхальна трапеза. Вона нагадує вірянам про ту небесну духовну їжу, яка чекає нас у світі горньому. Вживання вірянами освячених пасок протягом Світлої седмиці також можна уподібнити споживанню старозавітної паски, яку куштував Богообраний ізраїльський народ сімейно (Вих. 12, 3-4).
Маючи під час великодньої трапези на столі паску, ми маємо надію, що і в нашому будинку невидимо присутній воскреслий Господь.
З чим пов’язана традиція фарбувати яйця до Великодня?
Звичай фарбувати яйця до дня Святої Пасхи виник завдяки чуду, яке сталося у Римі під час проповіді Марії Магдалини про Воскресіння Христове.
Церковний переказ свідчить, що Марія, як і всі учні Христа, після Його воскресіння благовістила про те, що Господь переміг смерть. І ось одного разу вона прийшла з цією звісткою до римського імператора Тиберія. А в той час було заведено відвідуючи імператора, приносити йому щось в дар. Бідна учениця Христа не мала вишуканого подарунка, а тому подарувала йому просте куряче яйце. Тиберій прийняв дар, але не повірив у розповідь Марії про Воскресіння Христа. Він сказав, що як біле яйце не може стати червоним, так і мертві не можуть воскреснути. І після цих слів на очах імператора відбулося справжнє диво: біле яйце, яке він тримав у руці, стало червоного кольору.
Таким дивним чином підтвердились слова Марії Магдалини про воскресіння Христа. На спомин про це чудо у християн з’явився звичай дарувати один одному на Великдень фарбовані яйця.
Яйце символізує життя, Воскресіння Христове і загальне воскресіння мертвих. Як з яйця, з-під його неживої шкаралупи, народжується життя, так з гробу, – житла смерті і тління,- повстав Життєдавець, і так повстануть у вічне життя і всі померлі.
Як поводити себе православним християнам на свято Пасхи?
На жаль, у наш час малоцерковні люди зводять святкування Світлого Христового Воскресіння лише до благочестивих гастрономічних традицій (пишних трапез, обміном пасок, фарбованих яєць тощо) та розсилання вітальних sms.
Однак у цій традиції мало християнського. Припустимо, що хтось врятував нас від неминучої смерті. Чи доречно буде у цей день накрити святковий стіл і веселитися, зовсім забувши про вдячність нашому рятівникові і навіть не згадавши про нього? Чи чесно буде радіти їжі та святу, забувши про те, заради чого і кого воно влаштоване?
Основний зміст святкування Пасхи – це подяка Господу за порятунок, яка виражається в молитві.
Перші християни протягом святкування Пасхи Господньої щодня збиралися на «вечері любові», під час яких молилися й причащалися Тіла і Крові Христових.
Велике свято вони святили особливими справами благочестя, милості та благодійства. Наслідуючи Господу, Який Своїм Воскресінням звільнив нас від тенет гріха і смерті, благочестиві царі відмикали в пасхальні дні темниці й прощали в’язнів (але не кримінальних злочинців). Прості християни в ці дні допомагали злиденним, сиротам і убогим. Їжу, освячену на Пасху, роздавали бідним і тим робили їх учасниками радості у світле свято.
Тому і нам, наслідуючи наших благочестивих предків, день Воскресіння Христового та всю Світлу седмицю належить проводити побожно, дякуючи Спасителю за Велику викупну жертву, яку Він приніс за гріхи людства на Хресті, та духовно з’єднуючись з Ним у таїнстві святої Євхаристії. А також підкріплювати свою віру і любов до воскреслого Господа справами милосердя.
