Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі брати і сестри. “Що неможливо людям, можливо Богу” – саме такі слова Спасителя прозвучали на запитання апостолів: а хто ж спасеться? Я думаю, ці слова і нині є актуальними, тому що у багатьох із нас, дивлячись на всі події в нашій країні, та й те усе, що відбувається у світі, у тому числі і в церковному житті, виникає питання – хто ж спасеться? Господи, як спастися? І Спаситель посередництвом Євангелія чітко дає відповідь – що неможливо людям, можливо Богу.
На хвилинку погляньмо навколо себе. Скільки серед нас чудес, яких ми не помічаємо! Ми сьогодні вранці прокинулися – хіба це не чудо? Чудо. Сотні тисяч людей сьогодні уже пішли у Вічність. Ми мали можливість сьогодні прийти і в храмі помолитися до Господа. Вийдіть на вулицю і погляньте на світ Божий – хіба це не чудо? Чудо.
Тільки, дорогі брати і сестри, це є ті чудеса, до яких ми настільки звикли, що сприймаємо їх як сьогодення. А як народжується дитя? З любові двох людей, в утробі матері зачинається дитина і розвивається в утробі упродовж 9 місяців, а потім народжується – хіба це не чудо? Велике чудо. Тільки знову ж таки – це чудо, до якого ми із вами звикли. Це повсякденні чудеса, і нам вони здаються нормою нашого життя. Але, як сходить сонце, як діють сили природи. До речі, багато святих, спостерігаючи за природою, прийшли до Господа, розуміючи, що тримати цей світ, керувати ним може тільки вища Сила, яку Церква, відкриваючи нам таємницю, називає словом – Бог в Тройці славимий.
На що я хотів би сьогодні звернути вашу увагу. Спаситель розповів сьогодні нам відому притчу про багатого і Лазаря. Багатій після смерті пішов у місце позбавлене благодаті, а Лазар – на лоно Авраама. Але у цій притчі Спаситель багатію навіть ім’я не дав, ви ніколи про це не зауважували? Він названий просто словом “багач”. Тобто, людина не має ангела-охоронителя, людина живе лише цим світом, своїм багатством, і, як каже апостол Павло, для таких людей богом стає багатство, їх черево. Тобто людина думає лише про земне і тимчасове.
Хотів би вашу увагу на декілька хвилин звернути на Старий Завіт. А саме, – на Авраама і його племінника Лота. Вони були доволі багатими людьми. І сталося так, що їх слуги, які займалися худобою, пасли отари, посварилися. І знаючи про це, двоє рідних людей, багатих людей, яких Церква причисляє до лику святих і цілу неділю їм приділяє в часі підготовки до свята Різдва Христового, що вони вирішили? Вони зійшлися, порозумілися, і щоби їхні пастухи не сварилися, Авраам пішов в один бік, а Лот – до місцини, яка потім зоветься страшним словом Содом і Гоморра. Але вони поділили пасовища, і вони мирно розійшлися. І серед старозавітних праведників було багато доволі заможних людей. І вони смиренно несли свій подвиг багатства.
Таким чином, дорогі брати і сестри, ми бачимо і у Старому Завіті унікальних людей, які були багаті і праведні. Ми бачимо таких і у Новому Завіті, у Києво-Печерській Лаврі є мощі князів, які відрікалися від світу і йшли у монахи.
І дехто, може скаже з нас: “а що ж нам робити?”. Жити, тільки жити так, як вчить Євангеліє. Ми часто Євангеліє цілуємо у храмі, але не читаємо. Дехто читає, але мало хто виконує. А Євангеліє вчить одному – люби Бога і люби ближнього як самого себе.
Молодий юнак виконав усі заповіді, але відчуває десь там у глибині душі, що чогось йому не вистачає. Виконував він заповіді з самого дитинства. І він підходить до Спасителя і говорить: “Господи, що ж мені зробити, щоби унаслідувати вічне життя?” Господь каже: “виконай ці заповіді”. А він у відповідь каже: “Але я виконав, Господи”. “Добре, друже, – каже Спаситель, бачачи, чого йому не вистачає, – іди продай своє майно, роздай убогим і йди за мною”. І каже євангеліст, юнак засумував. Засумував з однієї причини – він був багатим. Ось як раз любов до багатства закривала йому дорогу до зустрічі із Богом.
Дехто нині подумав, – але ми ж не багаті. Перейду до іншого моменту Євангелія – до покликання апостолів. Так, вони не багаті люди. Але вони по-своєму мали своє багатство, про яке ми часто згадуємо – апостоли були рибалками. Яке багатство рибалки? Риба. Що любить робити рибалка? Ловити рибу. Якою є мрія рибалки? Наловити якомога більше риби. Пригадуєте апостола Петра? Що він каже Господу? Він каже: “Господи, що мені робити?” А Господь каже йому: “вкинь сіті”. І апостол кидає сіті, і дістає стільки риби, що човен не може вмістити. І ось апостол вперше в житті здійснює свою мрію – він наловив стільки риби, що човен починає майже тонути. І ось апостоли, замість того, щоби радіти усвідомлюють, що отримали те багатство, про яке мріяли усе своє життя. Але щастя вони не отримали. Радості, задоволення духовного, душевного на серці немає. І Господь каже їм: “залиште сіті і йдіть за Мною. І Я зроблю вас ловцями людей”. І вони залишили багатство, своє багатство – ту рибу, яка давала їм засоби до життя, і пішли за Христом.
А що юнак? Засумував і пішов.
Перенесімо увагу на ще один євангельський момент. Пригадуєте гадаринського біснуватого? Уся країна Гадаринська жахалася від біснуватих. І Господь приходить і дарує їм радість. По-перше, уздоровлює тих, хто страждав від бісів, а по-друге, дає благодатну дорогу тим людям, які могли б подорожувати там, де мешкали ці гадаринські біснуваті. І що сказали гадаринці? – “Відійди він нас, Ти наше багатство забрав, свиней наших”. Кому ці свіні потрібні? Ти забрав свиней, отож відійди від нас, ми не хочемо, щоб Ти разом із нами був. Ось вам другий момент.
Але на що хотілося б звернути вашу увагу. Навіть апостоли злякалися, після слів Спасителя, що важко багатому увійти у Царство Небесне. Легше верблюдові пройти через вушко голки. Ви розумієте, що це не те вушко голки, якою ми шиємо. “Вушко голки” – це ті задні ворота, якими заганяли худобу коли закривалися центральні ворота Єрусалиму. Але ці ворота “вушко голки” були маленькими, овечки ще могли пройти, але верблюду треба було посилкуватися, щоби пройти цими воротами. Я, коли був в Єрусалимі, то бачив ці ворота – там людині треба нагнутися, щоби пройти, тим більше верблюдові. І апостоли тоді запитали: “а хто ж спасеться?” Із цього ми розпочинали проповідь. Господь промовив: “що неможливо людям, можливо Богові”.
Я дуже люблю книгу праведного Іова Багатостраждального. Він теж був доволі багатою людиною, мав великі статки, велике сімейство. І ось одного разу, як каже нам Біблія, а саме книга Іова, диявол прийшов до Господа і сказав: “Він (Іов) багатий, тому він Тебе славить. Дозволь, я заберу у нього все, і він від Тебе відречеться”. І Бог каже: “добре, тільки душі його не чіпай”. Тобто, диявол не має доступу до нашого внутрішнього світу. І стається трагедія – Іов втрачає багатство своє, втрачає навіть родину частково, бо помирають його діти. Мало того, він отримує страшну хворобу – проказу. І при чому проказу настільки страшну, що три його товариша, коли побачили його, то не могли навіть спочатку йому нічим поспівчувати – вони три дня і три ночі просто над ним плакали. Навіть жінка його, його “друга половинка” йому сказала “прокляни Бога і ти помреш”. На що праведний Іов, не розуміючи чому він страждає, сказав: “коли я був у славі і багатстві, то я славив Бога. І нині я теж буду Його прославляти”.
Святі Отці чітко, розкриваючи таємницю життя Іова Багатостраждального, кажуть, що часто страждання і хвороби даються людині для того, щоби випробувати її віру, а саме головне – щоби людина усвідомила, що ми є тлінними і тимчасовими гостями у цьому світі. Праведний Іов витримав це випробування, і повернулися його діти, повернулися статки, і він зрозумів у чому проявилася слава – слава у його вірі, слава нашого Творця.
Дорогі брати і сестри. Сьогодні ми вшануємо чудотворний образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Отож, молитвами Пресвятої Богородиці нехай Господь допоможе нам розібратися де земна слава, де земна честь, а де зустріч із Богом. А з Богом тут, на землі, добре. Чи у славі чи без неї, чи в багатстві чи без нього, чи зі знаннями чи без них, чи у хворобах чи не з ними, але із Богом найкраще. Слава Богу за все, і нехай милосердя Боже перебуває із усіма нами. Амінь.
прот. Валентин Марчук,
настоятель Свято-Миколаївського храму, м. Луцьк
