Із зібрання творінь святителя Миколая сербського (Велимировича) в трьох книгах, випущеного видавництвом Стрітенського монастиря.
Степану Д., на запитання про те, що нам робити, щоб краще жити.
Як сам пишеш, багато років служив ти одному панові. Не проходило дня, щоб ти не думав про нього, про те, чого він хоче, про що просить, що планує. Однак твій пан був смертною людиною й – помер. Але існує Пан безсмертний, Котрий не вмирає, Який був Паном і над твоїм паном, і над всіма царями й царедворцями цього світу. Це – Господь Бог, Творець і Вседержитель неба й землі. Хіба не природно людям, підданим цього Пана над панами, кожного дня думати про Нього? Дізнаватися Його волю, вивчати Його заповіді, проникати в Його наміри? Але саме те, що було б зовсім природно, люди відкинули й стали жити згідно зі своєю волею, своїми думками, за своїми правилами й законами. І плід такого життя очевидний: смути, блукання, розпач, прірва в душах людей і між людьми.
Бачачи все це сам, ти з подивом запитуєш: що нам робити, щоб жити краще? Не я відповім тобі, я дам слово одній святій людині…
Кажуть, що колись в Стародавньому Єгипті почалися розбрати між людьми, подібні до нинішніх. Тоді двоє хоробрих друзів з Олександрії вирішили піти по світі, щоб знайти хоча б одну мудру й щасливу людину. Після довгих і марних пошуків вони прийшли до якогось святого, котрий жив на самоті в лісі. Він поклонився їм до землі й радісно прийняв у своїй хатині. Після довгої розмови й розпитувань подорожуючі, переконавшись, що вони дійсно знайшли людину, у якій з’єдналися мудрість і щастя, вигукнули: “Чоловіче Божий, але ми не можемо жити так, як ти! Як же нам знайти щастя?”. Заплакав чоловік Божий, звів очі до неба й крізь сльози сказав: “І не повинні ви жити, як я. Але, щоб стати щасливими, дотримуйтеся цих правил:
думайте про Бога хоча б стільки ж, скільки думаєте про людей;
бійтеся Бога хоча б стільки ж, скільки боїтеся людей;
шануйте Бога хоча б стільки ж, скільки поважаєте людей;
моліться до Бога хоча б стільки ж, скільки просите людей;
сподівайтеся на Бога хоча б стільки ж, скільки сподіваєтеся на людей;
просіть допомоги в Бога хоча б стільки ж, скільки просите в людей;
виконуйте закон Божий хоча б стільки ж, скільки виконуєте людський;
дякуйте Богові хоча б стільки ж, скільки дякуєте людям;
славте Бога хоча б стільки ж, скільки славите людей!”.
Вислухавши цей урок життя, друзі щасливими повернулися додому. Це й тобі відповідь, брате Степане, а ти кричи про це до вух ближнього. Я ж можу одне додати: минаючи цей нехитрий буквар, ніхто й ніколи не зможе взятися за важкий підручник.
Господь хай обрадує тебе.
Святитель Миколай (Велимирович)
