ІСТОРІЯ УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ
Успенський піст був встановлений у пам’ять про два двунадесяті свята. Перший — Преображення Господнє. Другий — Успіння Божої Матері. А починається цей багатоденний піст зі ще одного свята — Походження (винесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього. Фраза «винесення чесних древ» означає буквально «хресний хід».
Церква знає Успенський піст із найперших століть християнства. Ми читаємо згадку про нього в бесіді Льва Великого, що датується 450 роком: «Церковні пости розташовані в році так, що для кожного часу написаний свій особливий закон стриманості. Так для весни весняний піст — в Чотиридесятниці, для літа літній — в П’ятдесятницю, для осені осінній — в сьомому місяці, для зими — зимовий».
Остаточно Успенський піст був встановлений на Константинопольському Соборі у 1166 році.
Про сенс Успенського посту ми можемо прочитати у святого Симеона Солунського (кінець XIV століття — 1429 рік): «Піст у серпні (Успенський) заснований на честь Матері Божого Слова, Яка, довідавшись про Свою кончину, як завжди трудилася і постила за нас, хоча, бувши святою і непорочною, і не мала потреби в пості; так особливо Вона молилася про нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього і коли Її блаженна душа мала через Божественного духа з’єднатися з Її сином. А тому і ми повинні поститися й оспівувати Її, наслідуючи житіє Її й пробуджуючи Її тим до молитви за нас. Деякі, втім, кажуть, що цей піст започаткований із нагоди двох свят, тобто Преображення та Успіння. І я також вважаю необхідними спогади обох цих двох свят, одного — як того, що надає нам освячення, а іншого — примирення і клопотання за нас».
За суворістю Успенський піст наближається до Великого.

