У кожної людини своє покликання. Благий Бог сотворив людину вільною. Бог благородний: Він шанує свободу людини й дає змогу кожному вільно йти тим шляхом, який йому до душі. Бог не вишиковує всіх в одну шеренгу за законами казарменої дисципліни. Тому хай юні почувають себе вільними в духовному просторі волі Божої. Якщо вони будуть рівнятися на те, яке життя обрав для себе такий-то чи такий-то, це не піде їм на користь. У виборі життєвого шляху людина не повинна піддаватися жодному впливу.
Батьки, духівники, педагоги, не чинячи тиск на юну людину, не наступаючи їй на горло, повинні допомогти обрати те життя, яке їй до снаги, — і слідувати своєму покликанню. Рішення про вибір життєвого шляху має прийматися самими молодими людьми. Ми — всі інші — можемо просто висловлювати свою думку. Ми маємо право лише на те, щоб допомогти юним душам [самим] обирати свій шлях.
Іноді, розмовляючи з юними, яким не просто обрати життєву дорогу, я бачу, у який бік схиляються терези, але не говорю їм про це, щоб не вплинути на їхній власний вибір. Я намагаюся зробити лише одне: допомогти їм, наскільки можливо, знайти правильний шлях і внутрішню рівновагу. З того, що припадає їм до душі, я намагаюся виключити все шкідливе й залишити добре, святе, щоб уже в цьому житті вони жили радісно, з Богом, а в житті вічному радувалися ще більше. Кажу вам щиро: яке б життя не обрав той чи інший знайомий мені юнак, я завжди буду радіти. Я однаково вболіватиму за спасіння його душі — аби тільки він був із Христом, жив у Церкві. Я буду відчувати себе його братом, тому що така людина — чадо нашої Матері Церкви.
Звичайно, я особливо радію за тих молодих людей, які вступають на шлях чернецтва. Адже воістину мудрою є людина, яка живе цим ангельським життям, оскільки вона не потрапляє на диявольську вудку, де на гачок, як наживка, насаджений світ. Однак не можна стригти всіх під один гребінець. Адже й Христос, не бажаючи змушувати всіх людей до несення тяжкої ноші, не дав усім їм заповіді про чернецтво, незважаючи на те, що чернецтво — це шлях до досконалості. Тому, коли євангельський юнак запитав Христа, як йому спастися, Христос відповів йому: “Виконуй заповіді’. Коли юнак сказав Христу, що він дотримується заповідей, і запитав: “Чого мені ще бракує?’ — Христос відповів: “Одного тобі бракує: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі…”. Тобто Христос говорив людині про досконалість, бачачи, що вона любочесна, але не тягнув людей [до цієї досконалості] силоміць.
Чернецтву Христос теж не вчив, тому що тим власне Він розпалював би [серця] людей, і можливо, що багато хто з них нерозсудливо поспішали б ставати ченцями, а це ні до нічого доброго не привело б. Христос тільки зронив іскру [досконалого життя], а коли настав сприятливий час, з’явилося чернецтво.
Тому і ми не маємо права силувати інших людей. Ми маємо право змушувати тільки себе, але й це повинні робити розважливо. Я дотепер жодному юнакові не сказав конкретно: “Одружуйся” чи “Йди в монастир”. Якщо хтось запитує мене, який шлях йому обрати, я відповідаю: “Зроби так, як тобі до душі, аби тільки ти був із Христом”. І якщо юнак відповість мені, що світ йому не до душі, то я говорю йому про чернецтво — щоб допомогти людині знайти свій шлях.
