Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні Господь розповідає притчу про кожного з нас. Про те, як цар прикликає до себе одного із своїх рабів, який був винен йому “тьму” (10000) “талантів”.
Зауважимо, що за один золотий “талант” на той час можна було придбати ціле село разом з його мешканцями.
Хто цей цар, і хто той раб? Царем у цій притчі є ніхто інший, як Цар царів – Господь наш Ісус Христос. А рабом, за словами ап. Павла, є кожна людина. Апостол так і говорить, або ми являємось рабами Божими, або ж є рабами гріха.
Та й раб – це зовсім не образливе слово. Воно означає – той, хто виконує волю свого господаря. І вже від нас залежить, чию волю ми хочемо і будемо виконувати.
Вже мабуть стає зрозуміло, про який борг йдеться. Кожного разу читаючи молитву Господню “Отче наш”, ми подібно до того раба благаємо “потерпи”, прости нам наші провини, наш борг.
А ось, що ми маємо на “виході”? Господь нам пощає, та коли хтось нас тільки “зачепить”, ми подібно до того раба, товариш якого був винен йому лише сто пенязів, на сучасний лад – сто копійок (гривню), кидаємось на нього і ладні задушити його, посадити в темницю до тих пір, поки не віддасть нам все.
Щоб зробити висновок з цієї притчі, ми повинні зазирнути на її останні рядки. І, щоб не бути нам переданим в руки наших мучителів, виконаймо одну із умов про, яку говорить нам наш Спаситель в молитві Господній. Отче наш… і прости нам провини наші, ЯК І МИ ПРОЩАЄМО ВИНУВАТЦЯМ НАШИМ… Амінь!
прот. Федір Сігнаєвський
Копачівський благочинний округ
