Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Як часто ми чуємо в Церкві за Богослужінням і вдома на молитві піснопіння, в яких воспіваємо велич та славу Честнійшої Херувимів та Славнійшу без порівняння Серафим? “Богородиця Діво, радуйся…“, “Особливо про Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю…“, “Ось і віднині ублажатимуть Мене всі роди…” – ось загальні піснопіння в честь Богородиці.
Та і як нам не прославляти і не восхваляти Пречистої Діви Марії? Благодіяння, які Вона возливає на род людській не мають рахунку, бо них неможливо перерахувати. Як Цариця неба та землі Вона укріпляє владу і утверджує держави, захищає міста від нападіння ворогів, Вона турбується про тих, хто заблукав і допомагає повернутися на шлях покаяння та добродіяння. Вона радість для скорботних та поспішає на допомогу кожному, хто прикличе Святу Діву в своїх молитвах.
Багато буває різних свят у Церкві, але з особливим теплом та благоговінням ми святкуємо чудеса та явління всечесних ікон Пресвятої Богородиці.
Сьогодні Свята Церква вшановує Іверську ікону Божої Матері. Історія цього образу сягає до ІХ століття. Хоч і на 7-му Вселенському соборі було засуджено іконоборство, але послідовники ще багато років переслідували православних за вшанування та зберігання святих ікон. І в однієї благочестивої жінки, вдови, яка проживала недалечко від міста Нікеї, (до речі, в цьому місті відбувся перший Вселенський собор), був образ Божої Матері.
Іконоборці дізналися про ікону, прийшли в дім цієї жінки та віднайшли образ і один із воїнів вдарив списом в ікону Богородиці. В той момент із місця удару пролилася справжня людська кров і залишилася рана. Жінка, хранителька ікони, боялася знищення образу, пообіцяла воїнам великі кошти і щоб вони прийшли на наступний день за ними, аби тільки залишити святий образ Богоматері. Але знаючи, що не зібрати їй всю суму, вдова пішла до моря та пустила ікону в воду.
І тут сталося чудо! Творіння, природа, вода, закони фізики не мали влади над святим образом Богородиці. Ікона не потонула в пучині морській, а попливла до святої гори Афон. Інноки декілька днів бачили на воді вогняний стовп, який підіймався до неба, прийшли з молитвою до берега та побачили ікону Богородиці, яка стояла на воді. Після молебню благочестивий іннок Іверського монастиря Гавриїл, якому напередодні явилася Божа Матір, пішов по воді та взяв ікону діви Марії та поставив у храмі.
Але на наступний день ікони не було в храмі на тому місці де її поставили, а вона була над воротами монастиря. І так повторювалося декілька разів. До поки Божа Матір знову не явилася інноку Гавриїлу та сказала, що вона не хоче бути хранимою монахами, а сама буде Хранительнецею. І з того часу вона залишилася над воротами монастиря, де для неї побудували капличку і називають святий образ – Вратарницею.
Яскравий приклад, коли Божа Матір зберегла свій Іверський образ. А ми сьогодні не можемо до кінця осягнути, як Богородиця протягом багатьох століть оберігала цілі держави, народи, міста, родини, вулиці, сім’ї, домівки, людей. Є надзвичайно велика кількість задокументованих випадків явління Божої Матері, яка зберігала людей від смерті.
Сьогодні ми з вами живемо у дуже не легкий час. І Господь, Божа Матір хочуть нам допомогти. Але чи хочемо ми цієї Допомоги? А що ми робимо для того, щоб Бог нам допоміг? Тому посилюємо своє молитовне правило, звертаймося частіше до Божої Матері, виправляємо своє гріховне життя, приносимо щире покаяння у порушеннях закону Господнього, стаємо на дорогу правди і просимо у Бога допомоги та захисту.
У Святому Письмі говориться до нас: “І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють“. (Мт.7:7-10). Амінь!
Ієрей Андрій Броновицький,
клірик храму Трьох Святителів, м. Луцьк
