23.2 C
Lutsk
Неділя, 16 Червень, 2024
Всі новини Проповіді Публікації

Проповідь у неділю 6-у після Пасхи, про сліпого

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Христос Воскрес!

                                  «Блаженні чисті серцем, бо ті Бога побачать» (Матф. 5:8)

Любі браття і сестри, саме таку заповідь блаженства нам залишив Спаситель Іісус Христос. Із неї виходить, що якщо ми хочемо бути щасливими, нам треба побачити Бога. Побачити. Як?

Побачити Його в собі, своєму серці, у ближньому, побачити Нашого Творця, Його благу Волю у всьому Його творінні. І коли ми будемо в змозі побачити Бога, то це зробить нас щасливими. А коли ми будемо в змозі? Відповідь у цій ж заповіді – для того, щоб побачити Бога, ми спочатку маємо мати чисте серце.

У сьогоднішній воскресний день Свята Церква нам пропонує Євангельський уривок, в якому розповідається про те, як Господь зцілює сліпого. Чому зараз, чому в період Святої П’ятидесятниці, Церква пропонує читати саме цей уривок? Для того, щоб нас підготувати до дня Святої П’ятидесятниці, до свята, яке ще називають Сходженням Святого Духа на апостолів. Для того, щоб ми були готові пережити це свято, як справжні учні Христові. Пережити, маючи в собі благодать Святого Духа.

А от вже, щоб її мати, нам потрібно бути достойними. Ми повинні цю благодать шукати, і для цього очищати своє серце. Саме ця благодать нас буде вести у Царство Боже, саме ця благодать зцілює нашу духовну сліпоту.

У сьогоднішньому Євангелії Господь сказав: «Доки Я в світі, Я Світло світові» (Іоанна. 9.5)  і після цих слів помазав очі сліпому слиною, змішаною з землею, після чого сказав сліпому вмитися і він умившись – прийшов зрячим. Ми чули – «доки я в світі…»  Ми знаємо що Господь казав своїм учням: «Я умолю Отця і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік, Духа істини» (Іоанна. 14: 16-17).

Коли людина в кімнаті перебуває в повній темноті, вона немов сліпа, не бачить взагалі нічого, ні стін, ні меблів, на яких вона сидить, чи лежить, ні навіть себе. Так само духовно сліпа людина, брудна серцем, осліплена суєтою світу, і страстями не бачить себе, своїх гріхів, і через це не може бачити і Бога. Але коли в кімнаті появляється багато світла, Людина здатна побачити і ті маленькі пилинки, які літають в повітрі. Так само, коли в Людському серці появляється Благодать Святого Духа, ця благодать зцілює сліпоту, як світло вона освічує всю нечистоту. І людина, користуючись цим світлом, може очищати бруд.

Саме тому в неділю шосту після Пасхи читається саме цей уривок. Він перед святом П’ятидесятниці нагадує нам, щоб ми шукали Світло, шукали Бога, шукали благодать Святого Духа. Взагалі Церква говорить, що ціль людського життя це стяжати цю благодать. І виникає питання: як це зробити?

Святий Сімеон Новий Богослов говорить, що благодать – це дар Бога за віру.

І ми це бачимо із зцілення сліпого. Господь після того, як промовив, що Є Світлом світові – помазав очі сліпому слиною, змішаною з землею. Для чого це робити? У сліпих немає зору, органу чуття, яким ми користуємось найчастіше, людина, щоб повірити в чудо, хоче його саме побачити, не почути, а побачити. І Господь через дотик до очей цією сумішшю укріпляв у вірі сліпого. Адже знаємо, що Господь робив чудеса тільки там – де була віра. І сліпий вірив і зцілився. І Господь зцілив не тільки тілесні очі сліпого, а і духовні. Це видно з того, що сліпий після цього не боявся проповідувати Христа. Він духовними очима Побачив Істину, побачив Світло, побачив Бога, що також підтверджується в закінченні сьогоднішнього Євангелія, коли сліпий на питання: чи віруєш ти в Сина Божого? Відповів: «…вірую Господи! І поклонився Йому» (Іоанна. 9.38)

Тому, браття і сестри, було б добре укріпляти свою віру. Було б добре повністю довіритись Благодаті Божій і шукати цю благодать, стяжати її. Ставати все ширшою рікою, через яку протікає ця благодать, і спонукає до справ благих, яка і іншим сповіщає істину і відкриває очі. Якщо вночі бігти по нечистій дорозі, то одяг буває забруднений, але в темноті цього не видно, а лише вийдеш на світло, відразу відкриються чорні плями. На чорному платті чорних плям не видно, так і наша душа, коли чорна сама, то не видно чорних плям. Великі грішники завжди рахують себе праведниками, а святі – великими грішниками. Вони живуть у Світлі і бачать навіть найменші маленькі темні плями у своїй душі, осягають своє недостоїнство перед Богом.

Був випадок, коли до одного старця прийшов учень і сказав: «Авва, я духовними очима бачу Ангелів». Старець ж відповів: «Це не подвиг. Ось коли духовними очима побачиш безодню своїх гріхів, як морський пісок, ось це буде великий подвиг». Від чого ж ми не бачимо гріхів? Від того, що до них звикаємо, вони входять у звичку, ми одного разу зробили гріх, нам соромно, іншого вже не так, ще раз зробили і ми зовсім не бачимо у цьому гріха. Починаємо жити цим світом і осліпляємось ним.

Господь нас через сьогоднішній уривок із Священного Писання, через заповіді блаженства, які нам залишив –  просить очищати своє серце, покинути гріх. Святитель Григорій Ніський говорить: «Цвітуча Духом благодать буває тільки в тих, хто умертвив себе гріху». «Наше спасінні в наших руках. Якщо не повторимо попередній гріх, то вже маємо від Бога прощення», – говорять святі отці.

Чого ж чекає від нас Бог? Чекає, щоб ми зненавиділи гріх, шукали покаяння, досліджували своє серце, шукали сердечного жалю, шукали сліз покаяння. Вчені говорять, що в сльозах є речовина, яка убиває мікроби і знищує бруд, який потрапляє у очі. І якщо б не було сліз, світ був би повний сліпими. Так і в духовному житті, Господь нам подає благодать в хрещені і в інших таїнствах Церкви, але ми її через гріх, прив’язаність до світу, не хочемо помічати, і втрачаємо її і, як наслідок, сльози покаяння, які очищають серце і душу, через що робимось духовно сліпими.

Тому було б добре сьогодні, якщо в нас нема сліз покаяння, якщо душа холодна, впасти перед Богом на коліна і просити в Господа пом’якшення серця, читати Євангеліє, яке є водою живою, як краплинка за краплинкою, падаючи на наше кам’яне серце, його пом’якшить. Молитися і просити зцілення очей духовних, довіряти своєму Творцю, шукати благодать Святого Духа в таїнствах Церкви, в молитві і пості. І чим більше будемо стяжати благодать Святого Духа, тим більше буде світла, тим більше бачитимемо свої гріхів.

А як будемо бачити гріхи, цей бруд душі, то зможемо не своїми силами, а силами Благодаті Святого Духа його очищати. Появляться сльози покаяння. І якщо будемо берегти цю благодать, вона буде і надалі нам допомагати робити благо і вести нас у небесні райські обителі. Амінь!

Прот. Артемій Пащук,

Настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці

С. Боровне,

(Житнівський благочинний округ).

Вас може зацікавити

Православна громада селища Цумань молитовно відзначила 180-річний ювілей храму

Редактор Головний

13 серпня 2023 року – календар з повчанням

Редактор Головний

Проповідь у неділю 23-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний