Євангеліє від Луки 14: 16 – 24 . Тут ми знаходимо такі слова: “… почувши це один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: Блаженний, хто вкусить хліба в Царстві Божому. Він же сказав йому: Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох, і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо вже все готове. І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав Йому: я купив землю і мені треба піти оглянути її, прошу тебе, вибач мене. Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх, прошу тебе, вибач мені; третій сказав: я одружився, і тому не можу прийти. І вернувшись, той раб розказав про це господареві своєму».
Чи не відбувалось такого у нашому з вами житті? Зве нас Господь до церкви в неділю чи святкові дні, щоб ми прийшли розділити з іншими радість віри великої вечері, яка приготовлена і пропонується у святковій службі, чи відкликаємось ми на ці запрошення.
Або коли приходять дні посту і покаяння. Господь і Церква запрошує нас до храму Божого, покаяння, бути причастниками Тіла і Крові Христової, кличуть та не можуть докликатися.
Дивне відбувається у нашому християнському житті, противне духу нашої божественної віри і прикладу древньої Церкви. Перші християни кожну неділю, а більшість їх, кожен день були співучасниками служб Божих та причастниками Святих Таїн. Те, що відбувається у нашому з вами сьогоденні, кожен з нас знайде оправдання та дасть відповідь на ту чи іншу вагому причину: чому так, а не інакше ми це зробили.
Можна бути Хрещеним, але не слідувати за Христом, читати і слухати Слово Боже і не жити згідно Євангельського вчення, маючи Храми та Богослужіння, не приймати участі у молитовному стояні і служінні Богові .
Але ми повинні пам’ятати, за тих, що були звані на вечерю, також з вагомих для них причин відмовились від запрошення. «Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покоштує моєї вечері, бо багато званих, та мало вибраних» (Лук. 14:24 ).
Кожен з нас має велике бажання заслужити Царство Боже і насолоджуватися тими вічними благами, які приготовлені Отцем Небесним віруючим, та люблячим Його. Будемо молитовно просити Бога не віддалятися від Божественної трапези, щоб через це велике Таїнство Бог з’єднав нас з Христом тут на землі і там на Небесах дав нам царювати з Ним вічно. Амінь!
Прот. Ростислав Дерлюк,
(Люб`язький благочинний округ)
