Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
“Христос Рождається- славіте!.” (ірмос Різдва Христового).
Настає вечір. Поволі стихає гамірне міське життя. День у Вифлеємі нині був особливим. Виконуючи наказ римського імператора Августа – зробити перепис населення на всіх своїх владарюваннях, на всіх своїх землях, кожна людина мусила йти в своє місто, або в місто своїх пращурів, щоб записатися там згідно з переписом. Цей перший перепис відбувався тоді, коли у Сирії владарював намісник римського імператора Публій Квіріній.
Місто наповнювалось людьми, які звідусіль прибували, щоб виконати волю імператора. Готелі, будинки були переповнені.
Прийшли і Йосип з Марією. Йосип – походив з дому і роду царя Давида. Цар пророк Давид народився у Вифлеємі близько 1085 року до Різдва Христового та правив Юдеєю та Ізраїлем з 1055 по 1015 рік.
Тому Йосип разом з Пречистою Дівою Марією, яка носила в утробі, відправилися з Галілейського міста Назарету до Юдейського міста Вифлеєму. Дорога від Назарету до Вифлеєму йшла з півночі на південь і складала близько 170 км, тому довелося йти кілька днів. У дорозі треба було пройти гірську місцевість Самарії та Юдеї. Шлях був важким.
Коли прийшли до міста Йосип з Марією, то місць в готелі для них не було, подвір’я і будинки Віфлеєму були переповнені гостями, переночувати було ніде. Ніхто не хотів приймати на нічліг. Ледве вдалось знайти прихисток в печері, в яку на ніч пастухи заганяли отари своїх овець.
Людство чекало на прихід Месії – Христа.
Із уст в уста, а пізніше пророком Моїсеєм Боговидцем на сторінках Біблії були записані слова обітниці Божої про народження Спасителя. Милосердний Бог, побачивши гріхопадіння прабатьків Адама і Єви, звертаючись до диявола, який прийняв образ змія Сказав:“і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і сіменем її, вона буде уражати тебе в голову (зітре твою голову), а ти будеш жалити її в пяту”(Буття3:15). Цими словами Господь засудив диявола, утішив наших прабатьків обіцянкою, що колись Нащадок жінки уразить саму голову змія – диявола, що їх спокусив.
Аврааму, коли той своєю готовністю принести в жертву свого єдиного сина Ісаака явив безмежну відданість і послух Богу, Господь через Ангела обіцяв: “благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухав голосу Мого”.
Всі пророки Старого завіту в тій чи іншій мірі розкривали прихід Месії – Христа.
Цар пророк Давид в псалмах 2,8,15, 19,39 та інших пророкує про народження, земне життя, хресну смерть та Воскресіння Христа.
Пророк Ісаія писав про людську природу Христа: “Отже, Сам Господь дасть вам знамення: Ось Діва в утробі прийме і народить Сина і наречуть ім’я Йому Емануїл” (Іс.7:14), (Іс.9:6,7), (Іс.9:1,2), (Іс.11:1,2),(Іс.42:1-4).
Пророк Михей записав добре відоме пророцтво про Вифлеєм (Мих 5:2), де говорить про те, що, хоча Вифлеєм є одним з найменш значимих міст Юдеї, він удостоїться стати місцем народження Месії.
І здається, коли боговибраний Ізраїльський народ, маючи Такі обітниці Божі, в силу життєвих чи політичних обставин, в наслідок гріха втрачає зв’язок з Богом і своїми силами не в змозі примиритися з Ним, Бог з великої любові до людини посилає Свого Сина Єдинородного в світ, щоб: “кожний, хто вірував би в Нього, не загинув, але мав би життя вічне” (Ін.3:16,17).
І ось в цій убогій печері, де стояла худоба, де знайшли прихисток Йосип з Марією звершилась: “велика благочестя тайна: Бог явився у плоті…”(1Тим.3:16). Син Божий став людиною, щоб людина могла стати сином Божим.
З великим трепетом, побачивши зірку на небі, вирушають в далеку дорогу, щоб поклонитись і принести дари Божому Дитяті три мудреці зі сходу. З великою радістю пастушки, які стерегли отару на полі, почули дивний Ангельський спів: “Слава в вишніх Богу…” і поспішили до вертепу, щоб віддати шану Сину Божому.
“Христос Рождається”- звучать слова, які прославляють народження Спасителя. Історично Іісус Христос народився понад 2000 років тому. Але кожного року ми знову і знову переживаємо події народження Предвічного Бога-Христа.
І постає питання: чи готові ми до зустрічі Спасителя, чи постом, молитвою, щирим каяттям очистили ми своє серце від гріховної скверни, чи причащались ми Пречистих Тіла та Крові Господньої? Щоби в нашому серці, як в убогій печері змогло поміститись Дитя Боже, та принести радість нам і всім людям.
І коли від переповненого серця з наших вуст буде линути Ангельська пісня “Слава в вишніх Богу…“, тоді на землі буде мир, а в людях добра воля. Христос З небес – зустрічайте. Амінь.
Прот. Володимир Смоляр,
настоятель Свято – Успенського храму
с. Радомишль
(Княгининський благочинний округ)