Церква позачасова, а тому ми, християни, кожен раз переживаємо євангельські події заново, що і відбилося у словах тропаря, що стоять в часі теперішньому: «тримаючи символи перемоги», – тобто пальмові гілки. Через те, що в наших широтах пальми не ростуть, їх замінили на вербу.
Виходячи із зазначеного усвідомленого ставлення до Свята, християни приходили на богослужіння і молилися в храмі, тримаючи в руках гілки, тим самим показуючи, що вони вітають Христа як Царя і Месію. Відбилося це також ще і в тому, що за статутом освячення верби (вайї) відбувається на утрені, тобто перед літургією. Тому приносити всю цю рослинність на кроплення святою водою після закінчення всіх богослужінь абсолютно безглуздо.
Також зазначу, що вона не стає священною, адже і текст відповідної молитви нам говорить про те, що благословення запитується не гілкам, а людям: «Сам Владико і нас по наслідуванню онех (тобто тих, хто зустрічав Христа біля входу в Єрусалим – прим.), в передсвято сього дня, ваії і гілки древ, що носять в руках, збережи і сохрани».
Водночас, слід пам’ятати, що не гілки головне в цей день. Свято у православного християнина повинно бути в богоспілкуванні – молитві і читанні Святого Письма.
Протоієрей Володимир Долгих
