| Седмиця 3 після Пасхи. | Пісний день. |
| Прп. Феодора Сікеота, єп. Анастасіупольського (613). Апп. Нафанаїла, Луки та Климента (I). Мч. Єпіподія Ліонського (близько 177). Прп. Віталія Александрійського (609–620). Перенесення мощей блгв. кн. Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського (1834). Сщмч. Євстафія Малаховського пресвітера (1918). Сщмч. Платона (Йовановича), єп. Банялуцького (1941) (Серб.). Мч. Димитрія Власенкова (1942). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Святий апостол Павло спочатку так ревно захищав старозавітні порядки, бо щиро був упевнений, що на те, щоб ті порядки стояли незмінно, є непорушна воля Божа. Не тому ревнував, що то була батьківська віра, а тому, що, ревнуючи, службу Богові приносив. У цьому був дух його життя – Богові себе присвячувати і всі сили спрямовувати на угодне Йому. Тому для навернення його або для того, щоб змусити його не стояти так за старозавітне, а стати, навпаки, на бік новозавітного, досить було наочно показати, що Бог не хоче вже Старого Завіту, а хоче Нового, все благовоління Своє від першого переніс на другий.
Це і здійснило в ньому явлення йому Господа на шляху. Тут ясно стало для нього, що він не туди спрямовує свою ревність, куди слід, і що, діючи так, не догоджає Богові, а йде проти волі Його. Це бачення ситуації, за допомогою благодаті Божої, негайно змінило його прагнення, і він звернувся з проханням: “Господи, що накажеш мені робити?” (Діян.9:6). І відтоді всю свою ревність звернув уже на те, що йому вказано було, і все життя не забував цієї події в житті своєму, але, вдячно згадуючи її, підігрівав тим ревність свою – не шкодуючи сил працювати для Господа, Спасителя свого.
Так діють і так слід діяти і всім, хто щиро навернувся до Господа.
