16.8 C
Lutsk
П’ятниця, 29 Березень, 2024
Всі новини Проповіді

Проповідь у день пам’яті свт. Іоанна Златоуста

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Молитва — це велика зброя, невичерпний скарб, багат­ство, що ніколи не зміліє, спокійне пристановище, несхитний затишок і корінь незліченних благ; і джерело, і матір є молитва: вона могутніша за саму царську владу. Молитвою ж я називаю не будь-яку, не недбалу і розсіяну, а полум’яну й многотрудну, що виходить зі зболеної душі й глибоко зосередженого ума. Лишень така молитва сходить до неба…»

«Не так царська корона прикрашає голову, як хрест, чесніший понад увесь світ. Те, від чого колись усі з жахом відверталися, стало нині для всіх найбільш бажаним, й усюди ти зустрінеш його — у начальників і в підначальних, у жінок і в чоловіків, у дівчат і в заміжніх, у рабів і у вільних. Усі часто зображують його на найважливішій частині свого тіла і на чолі в себе, як на колоні, щоденно його носять. Він на священній трапезі, він — у хиротоніях ієреїв, він, знову ж таки, з тілом Христовим сяє на Тайній Вечері. Його як панівного може всюди побачити кожен:  у хатах, на ринках, в пустелях, на дорогах, на горах і пагорбах, на морі, на кораблях і на островах, на ложках, одежі й на зброї, на срібних і золотих посудинах, на коштовних каменях і оздобах стін, на тілах, опанованих демонами, у час війни і миру, вдень і вночі. Таким бажаним для всіх став цей дивний дар, ця невимовна благодать! Ніхто його не соромиться, ніхто не закриває свого обличчя, думаючи, що він — знак ганебної смерті, а всі приоздоблюємося ним, більше, ніж коронами, діадемами й численними перлами.»

«Згрішив? Увійди в храм і загладь свій гріх покаянням. Скільки разів упадеш на торжищі, щоразу підведешся; так і скільки разів згрішиш, квапся покаятися, не допускай зневіри. Ще згрішиш — ще покайся. Не опускай рук і не відпадай від надії отримати належні нам блага. Нехай ти вже й старець та й згрішив — іди в храм і покайся. Тут лікарня, а не суд, тут не муки за гріхи накладають, а відпускають гріхи. Богові єдиному скажи свій гріх: Проти Тебе єдиного згрішив і лукаве перед Тобою вчинив я(Пс. 50,6), — і відпуститься тобі гріх твій».

Ось так, дорогі брати і сестри, проповідує нам про молитву, про хрест, про покаяння Святитель Іоанн Златоуст, пам’ять якого звершує сьогодні наша Свята Православна Церква.

Великий учитель Церкви Христової, святитель Іоанн Златоуст, народився в Антіохії близько 347 року в сім’ї воєначальника Секунда. Мати святого Іоанна, Анфуса, залишившись в 20 років вдовою, віддала всі сили на виховання сина в християнському благочесті. Юнак навчався в найкращих тогочасних риторів та філософів і отримав хорошу світську освіту. У ритора Лібанія він був найкращим учнем. Майбутній святитель уникав розкоші і спокус світського життя, глибоко вивчаючи Священне Писання. Після смерті матері Іоанн роздав своє майно і прийняв монашество, віддалившись в пустелю. В цей час він написав твір «Шість слів про священство».

В 386 році Антіохійський єпископ Флавіан рукоположив святого Іоанна в пресвітера з покладанням на нього обов’язку проповідувати Слово Боже. Святитель виявився здібним проповідником. Всі жадали почути його слово і тому на його проповіді приходило багато людей не тільки християн, але й єретиків та язичників. За свій особливий дар святитель був названий Златоустом. На протязі 20-ти років святий двічі на тиждень виголошував свої Богодухновенні проповіді народу, в яких викривав багато гріхів та наставляв віруючих в доброчиностях, а особливо в милосерді, якого сам дотримувався. В сані пресвітера він написав толкування на ряд книг Святого Письма і багато бесід на окремі біблейські тексти, а також проповіді на свята та пам’ять святих і апологетичні слова.

В 398 році був висвячений патріархом Олександрійським Феофілом у храмі Святої Софії міста Константинополя у сан архієпископа Константинопольського. Він не бажав цього підвищення та не хотів розлучатися зі своєю батьківщиною та паствою. Знаючи це, сановники імператора Аркадія, який прагнув бачити на патріаршому престолі чудового оратора, виманили Іоанна Златоустого за місто під приводом відвідання святих місць, посадили в колісницю та проти волі привезли до столиці, де Аркадій особисто у багряній палаті імператорського палацу, повідомив свою волю.

У Константинополі правління на найвищому церковному престолі імперії Златотоустий почав із радикальних кроків, обумовлених його любов’ю до аскетичного способу життя. За свідченням історичних джерел, він наказав винести з багатих патріарших покоїв: килими, коштовні меблі, різні прикраси та продати їх. На отримані гроші побудував дві лікарні, а що залишилося — роздав жебракам і знедоленим. Такі реформи тодішньою константинопольською верхівкою сприймалися неоднозначно.Тут він систематизував чин літургії, ввів антифонний спів на всеношному бдінні, написав декілька молитв до таїнства Єлеоосвячення.

Крім того, святитель викривав гріховне життя людей, життя імператорського двору, особливо імператриці Євдоксії, за що був покараний неправдивим судом і відправлений у заслання, в якому і захворів. Причастившись Святих Таїн Христових, зі словами: «Слава Богу за все!» святитель відійшов до Господа 14(27) вересня 407 року в Команах в день Воздвиження Хреста Господнього.  Святий Іоанн Златоустий, як твердять дослідники його життя, був єпископом 9 років і майже 7 місяців, з яких 3 роки та 3 місяці провів у вигнанні.

У 437 року жителі Константинополя, разом із тодішнім патріархом Проклом, зажадали повернути мощі архієпископа Іоанна Златоустого до столиці. Тоді імператором Візантії був уже син Євдоксії — Федосій II. Він підтримав ідею повернення тіла святого та разом із сенатом вийшов зустріти царську колісницю з ним. Федосій зняв із себе всі відзнаки імператорської влади та підійшовши до священного тіла архієпископа покрив його своєю порфірою. Він звернувся до святителя Іоанна Златоустого з молитвою, просячи простити його матір і батька.

Під час завоювання Константинополя хрестоносцями в 1204 році, мощі Іоанна Златоустого були переправлені до Риму, де зберігалися 800 років. 26 листопада 2004 року рішенням папи Іоанна Павла ІІ більша частина мощей святителів Іоанна Златоустого та Григорія Богослова були повернуті Константинопольській Церкві.

Ми вшановуємо пам’ять, дорогі брати і сестри, святителя Іоанна Златоустого декілька разів на рік:

12 лютого – пам’ять Трьох Вселенських Святителів(Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого);

9 лютого – перенесення мощей святителя Іоанна Златоустого(із Коман в Константинополь);

26 листопада – день пам’яті святителя Іоанна Златоустого архиєпископа Константинопольського (переноситься із 27 вересня, коли він відійшов у вічність).

Отже, коли ми чуємо подячні молитви після причастя Святих Христових Тайн або коли ми чуємо проповідь на Великдень, ми чуємо й ім’я святителя Іоанна Златоуста. І навіть в кінці літургії, коли відбувається відпуст, священик обов’зково згадує цього святого, якщо служилася літургія Іоанна Златоустого. А його життя є прикладом молитовного стояння перед Господом Іісусом Христом, прикладом смиренного несіння свого хреста, про якого він так гарно описував і є прикладом останньої покаянної молитви, коли великий святитель і богослов за все вдячний Богові. А приклад милосердя святого є прикладом любові до всіх. Щоб святитель Іоанн був і нашим заступником біля Престолу Божого молімося до нього: «Святителю Іоанне Златоустий моли Бога за нас грішних». Амінь.

Протоієрей Георгій Матич,

(Настоятель Свято-Успенського храму с. Качин)

(Камінь-Каширський благочинний округ)

Вас може зацікавити

9 квітня 2022 року – календар з повчанням

Редактор Головний

Зі сльозами на очах, скорботою та біллю: У Вишневі поховали захисника Петра Гаражджука, який загинув за Україну

Редактор Головний

Падіння ведуть людину до глибокого смирення, в якому вона віддається повністю в руки Божі, – Предстоятель

Редактор Головний