13 липня, на другий день після прославлення святих первоверховних апостолів Петра і Павла, свята Церква вшановує пам’ять всіх дванадцяти апостолів, тих найближчих учнів, які розійшлись по всьому світі для проповіді Євангелія.
«Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам…» (Мф. 28. 19-20). Саме з такими словами звернувся Господь наш Іісус Христос до своїх найближчих учнів – апостолів після свого воскресіння. І апостоли відгукнулись на заклик Спасителя й пішли у всі кінці Вселенної проповідувати про розіп’ятого та воскреслого Христа та засновувати Церкви серед усіх народів.
Грецьке слово «апостол» означає «посланець», тобто апостоли були посланцями Господніми, вибраними для того, щоб перебувати з Іісусом Христом під час Його земного життя та суспільного служіння, проповідувати та свідчити людям про здійснення древніх пророцтв у Христі. Спочатку проповідь апостолів була обмежена «загиблими вівцями дому Ізраіля», а після Воскресіння Спасителя – спрямована до язичників всього світу. Посилаючи своїх учнів на проповідь, Господь дав їм особливі настанови: не брати з собою ні золота, ні срібла, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці, бо той, хто трудиться, достойний прожиття. Даючи ці настанови, Спаситель обіцяв їм і своє покровительство та допомогу у всьому.
Церква Христова побудована на апостольській проповіді та їхній вірі в Господа, як Сина Бога Живого. Саме завдяки святим апостолам та їх послідовникам, ми всі є християнами. Ось чому протягом року ми з особливою вдячністю вшановуємо пам’ять кожного апостола в день його мучеництва або смерті, а сьогодні святкуємо Собор 12-ти Апостолів, тобто святкування всіх Апостолів разом.
Апостоли, кинувши жереб, розділили всю територію світу на частинки- ділянки своєї проповіді та місіонерської діяльності. Так Первоверховний апостол Петро став першим єпископом римським. Проповідував він у Нікеї, Сирії, Малій Азії, Сицилії, Коринфі, Іспанії, Карфагені, Єгипті, Британії.
Андрій Первозванний, брат Петра, проповідував у Візантії, Фракії, Македонії, Малій Азії, Аланії. Та особливо цінним для нас – у Причорномор’ї та на території майбутньої Київської Русі. Преподобний Нестор Літописець свідчив, що святий апостол Андрій побував на території майбутнього Києва, поставивши хрест на київських горах, прорік, що на цьому місці засяє Благодать Божа і багато храмів буде тут збудовано. І це передання особливо дороге нам, українцям.
Яків Заведєєв, брат Іоанна Богослова, проповідував в Іспанії. Іоанн Богослов, євангеліст, проповідував у Малі Азії, Єрусалимі, Ефесі, на острові Патмос. Залишив нам святе Євангеліє, три соборні послання та особливу пророчу книгу Нового Завіту – Апокаліпсис, де описав майбутнє світу та друге пришестя Спасителя.
Филип проповідував у Сирії, Малій Азії, а разом з апостолом Варфоломієм – у Греції, Аравії, Ефіопії, Фрігії. Варфоломій проповідував у Індії, Вірменії. Фома проповідував в Індії, Парфії, Мідії, Персії. Матвій (колишній митар Левій), перший євангеліст, проповідував у Македонії, Сирії, Персії, Парфії, Мідії, Ефіопії. Яків Алфеєв, брат апостола Матвія, проповідував в Едесі, Юдеї, Газі, Південній Палестині, Єгипті.
Іуда Яковів, або Фадей, брат Господній по плоті, був у Юдеї, Галілеї, Самарії, Ідумеї, Аравії, Сирії, Месопотамії, Персії. Симон Зілот проповідував у Єгипті, Мавританії, Лівії, Нумідії, Киринії, Абхазії. Матфій обраний до 12-ти замість Іуди Іскаріота проповідував у Юдеї, Колхіді, Македонії.
Вивчаючи життя кожного з апостолів, ми бачимо, що тільки апостол Іоанн, хоч і піддавався гонінням і вигнанню, зрештою помер мирно в глибокій старості, а всі інші апостоли зазнали не тільки численних переслідувань, але й мучеництва. Святий Андрій Первозванний, який проповідував Євангеліє нашим предкам, був розіп’ятий на хресті, як і Петро, Яків Алфєєв, Іуда Яковлєв і Симон Зілот. Святі апостоли Павло та Яків Зеведеєв були обезголовлені, Фома – проткнутий списом. Один лише святий Іоанн Богослов помер мирно, хоча і він за життя зазнав багатьох страждань: його кидали в киплячу олію, мучили в ув’язненні.
Таким чином, здійснилося пророцтво Іісуса Христа, коли Він сказав Своїм учням: «Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас» (Ін. 15.20). Святі апостоли старанно працювали і прагнули донести до людей Благу Звістку про спасіння, але при цьому вони щодня наражалися на небезпеку, тому що багато хто переслідував і ображав апостолів, ставився до них так, ніби вони – «сміття для світу, як порох, усіма зневажений дотепер». (1 Кор. 4.12-13).
Як же апостоли реагували на таку ворожість, образи, гоніння та тортури? Апостол Павло дає нам відповідь: «Злословлять нас, ми благословляємо; женуть нас, ми терпимо; зневажають нас, ми молимось» (1 Кор. 4.12). Замислюючись над цими словами, ми не можемо не захоплюватися величчю апостолів, які в усьому дотримувалися Свого Божественного Вчителя, Іісуса Христа, «Будучи злословим, Він не злословив взаємно; страждаючи, не погрожував» (1 Пет.2. 23).
У житті кожному з нас потрібно надихатись яскравим прикладом святих апостолів: відповідати на ненависть нашою щирою любов’ю, на докори – нашим мовчанням, на наклепи і брехню – своїм чесним і чистим життям, на образи – нашою терпимістю, на несправедливість – нашим прощенням; на страждання та горе, які нам завдають – теплом та сердечністю нашої молитви. І хай святі апостоли будуть нам у цьому ревними заступниками та постійними молитвенниками за усіх нас. Маючи таких достойних помічників у ділі нашого спасіння, ми зможемо з честю наслідувати найближчих учнів Господа, гідно слідувати волі Бога нашого Іісуса Христа і здобути Його велику милість.
Прот. Роман Якубович,
клірик Хрестовоздвиженського храму
м. Луцьк (район Теремно)
(Луцький кафедральний округ)
