Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Христос Воскрес!
Возлюблені у Христі брати і сестри! Щонеділі після Світлого Христового Воскресіння ми приходимо до храму, щоб продовжити відчувати радість Перемоги Життя над смертю, насолодитись Пасхальними піснеспівами, а найголовніше – зустрітися з Джерелом Життя – Спасителем, приймаючи участь у Святій Євхаристії. Свідками Слова аж до Вознесіння з сторінок Євангелія постають апостол Фома, жінки-мироносиці з праведними Йосифом і Нікодимом, зцілений розслаблений біля Овечих воріт, жінка – самарянка та сліпий від народження. Усі вони, зустрівши Іісуса Христа, сповідували Його Месією і назавжди змінили своє життя, йдучи за Істиною.
Сьогодні ж Православна Церква звертає особливу увагу на звичайну жінку. Вона далеко не виділялась особливим благочестям та ще й була ненависною євреями самарянкою. П’ять чоловіків, в житті нічого хорошого, одні приниження. Неспроможністю любити, бути берегинею сімейного затишку, вона принижувала себе та інших. Грубо кажучи, на неї всі тикали пальцем. А Господь її полюбив. І дивує навіть не це, а той факт, що ми, віруючі православні християни, діти Божі по Благодаті, просто тонемо в страстях, пороках, егоїзмі. І Бог все це бачить! Господь не звертає уваги на нашу зовнішню набожність, Він бачить наше зранене гріхом серце і все одно любить нас. І ось ця нещасна жінка нарешті зустріла Христа біля колодязя Якова і попросила напитися води, що тече в життя вічне. І Спаситель, не зробивши нічого особливого, сказав їй, яка вона, яке її життя і якою її бачить. Самарянка поспіхом вернулась в своє місто і стала кликати людей: «ідіть, побачте Чоловіка, Котрий сказав мені все; чи не Він Христос?» (Ін.4:29). «І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки…» (Ін.4:39).
«Ви друзі Мої…», – говорить Христос (Ін.15:14). І тепер не тільки Його учні, апостоли, але кожен, хто хоче наблизитись до Нього, стає Його другом. «Перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею» (Ін.1:48), – говорить Христос Нафанаїлу до покликання в апостольський чин. Своєю любов’ю Бог хоче спасти всіх людей. Він Той, «Котрий хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (Тим.2:4). Ось яка Божественна любов! Бог бачив не Савла, а Павла. Навіть коли Савл стеріг одяг побиваючих камінням первомученика Стефана, – Господь знав, що прийде час і він віддасть своє серце, все своє життя Творцю. Спаситель дивиться не на наше минуле, а надіється і вірить в людину так, як ніби ми вже стали такими, якими Він хоче нас бачити. А апостол Петро, ссилаючись на Старий Завіт, показує справжню ціль нашого буття: «Бо написано: будьте святі, бо Я святий» (1Пет. 1:16). Бог створив нас для того, щоб ми стали святими, щоб вічно перебували в Його любові, славі і блаженстві. Вбитий за Христа ієрей Даніїл Сісоєв говорив, звершуючи таїнство Хрещення: «Ви просто зобов’язані стати святими!».
До зустрічі з Христом жінка–самарянка, а нині свята мучениця Фотінія все своє життя і в час мученицької кончини несла Благу Звістку про Месію Спасителя. Стараймося і ми частіше «заглядати у зеркало», читати Святе Євангеліє, причащатись Тіла і Крові Спасителя, щоб бути святими і не мати спраги повік!
Священник Микола Жученя
(Копачівський благочинний округ)
