Прп. Петро Дамаскін каже, що коли ми згадуємо про ціломудріє, мається на увазі не тільки тілесна чистота, хоча це, безумовно, вкрай важливо. Людина зберігає цілісність і чистоту всього свого єства: розуму, серця, тіла.
Свт. Ігнатій (Брянчанінов) радив: якщо бажаєш досягти ціломудрія, то повинен спочатку досягти чистоти розуму, щоб розум не блудував, не шукав нечистоти. А потім потрібно захищати своє серце, щоб воно не тяжіло, не шукало будь-яких нечистих насолод. І тільки тоді, коли досягнеш чистоти розуму і серця, легко буде досягти чистоти тіла.
Ціломудріє – це дійсно велика чеснота, яку потрібно плекати і оберігати з юних років. Сучасна цивілізація привчає нас до гріха і направляє свої стріли, в першу чергу, на підростаюче покоління, буквально, дітей.
Сьогодні в школах активно насаджується курс зі статевого виховання. Для чого це робиться? Для того, щоб з самих юних років діти втратили чистоту і ціломудріє.
Спочатку втрачається сором, який є хранителем ціломудрія. Звикаючи до гріха, людина втрачає сором. Треба захищати своїх дітей, виховувати в них сором і ціломудріє.
Коли втрачають ціломудріє? Коли людина нічого не робить. Коли людина не займається своїм вихованням, лінується, пропалює життя в неробстві. Начебто, все знає, але не вистачає сил спонукати себе до дії, змін, добра. Перебуває в безплідних мріях про свої майбутні чесноти.
Неробство – страшний порок. Недарма, протягом усього Великого посту ми молимося словами прп. Єфрема Сирина і просимо, щоб Господь дарував нам цнотливість і позбавив від духу неробства.
Прп. Никодим Святогорець говорив, що диявол, створюючи школу зла і лукавства, не сам там викладає, він наймає вчителя на ім’я «неробство».
Саме цей вчитель якраз і навчає людину всім гріхам. Людина може навіть і не здійснювати гріха фізичного, але перебувати постійно думками в нечистоті. Нічого не хоче робити, живе в мріях. Але у такої людини ми не побачимо і сліду ліні, коли мова йде про отримання насолоди.
Ми повинні щось постійно робити, хоч по трохи. Потрібно поспішати бути діяльним, час оманливий, самовпевнення, що ми ще встигнемо колись потім – помилковий порадник.
Що робити, щоб виховати в собі ціломудріє? Ніколи не забувати, що Бог все бачить, ми ходимо під Богом. Будь-яка думка, сердечне сподівання, рух серця не приховати від нього – ми як на долоні. Якщо не боїшся Бога, хоча б посоромися, коли хочеш зробити щось погане.
Якщо мета нашого життя – спасіння, то все інше стає другорядним і малозначущим.
Коли все наше життя буде під нашим контролем, воно автоматично наповниться особливим змістом, відповідним Божому промислу про нас, а це значить, воно благословенне.
Митрополит Антоній (Паканич)
