Преподобний Іов, ігумен Почаївський, чудотворець (у миру Іван Залізо), народився в середині ХVI століття на Покутті в Галичині.
У віці 10 років він прийшов в Преображенський Угорницький монастир, а на 12-му році життя прийняв чернецтво. З юності преподобний Іов був відомий найбільшим благочестям, строгим подвижницьким життям і рано був удостоєний священицького сану.
Близько 1580 року на прохання відомого поборника православ’я князя Костянтина Острозького, він очолив Хрестовоздвиженський монастир поблизу міста Дубно і керував монастирем понад 20 років в обстановці нароставших гонінь на православ’я з боку католиків та уніатів.
На початку ХVII століття преподобний віддалився на Почаївську гору і поселився в печері неподалік від стародавньої Успенської обителі, славної своєю чудотворною Почаївською іконою Божої Матері. Братія обителі, полюбивши святого самітника, обрали його своїм ігуменом. Преподобний Іов, ревно виконуючи посаду настоятеля, був лагідний і ласкавий з братами, сам багато працював, садив в саду дерева, укріплював дамби поблизу монастиря.
Беручи активну участь у захисті православ’я, преподобний Іов був присутній на Київському Соборі 1628 року скликаному проти унії.Після 1642 року преподобний Іов прийняв велику схиму з ім’ям Іоанн. Іноді він повністю зачинявся в печері на три дні або на цілий тиждень. Ісусова молитва була невпинною справою його лагідного серця. За свідченням учня і упорядника житія преподобного Іова Досифея, одного разу, під час молитви преподобного, надзвичайне світло осяяло печеру, і протягом двох годин це світло з глибини печери висвітлювало протилежну стіну церкви.
Незважаючи на таку подвижницьку та молитовну працю, Господь благословив довгим століттям Свого Угодника: Іов Почаївський прожив рівно сто років, передбачивши день своєї кончини. 10 листопада 1651 року, відслуживши Божественну літургію, подякувавши і попрощавшись із братією, Преподобний Іов мирно відійшов до Господа.
Тіло преподобного після поховання залишалося в землі сім років. Потім багато хто почав помічати що з його могили виходило світло. Преподобний Іов тричі уві сні являвся православному митрополиту Київському Діонісію і вмовляв його відкрити мощі, що лежали під спудом. З’явившись митрополитові востаннє, сказав, що Бог бажає “прославити його кістки”.
У той же день Митрополит відправився у Почаївський монастир й тут дізнався, що й інші люди бачили якесь сяйво над могилою Преподобного. Він наказав негайно відкрити труну, в якій лежали мощі святого. Вони були знайдені нетлінними і благовонними. Тоді Митрополит взяв нетлінні останки Іова та з честю переніс їх у храм. Прославлення преподобного Іова Почаївського відбулося 10 вересня 1659 року.
Пам’ять преподобного Іова відзначають в Почаївській Лаврі тричі на рік: 19 травня – у день пам’яті Іова Багатостраждального; 10 вересня – в день знайдення чесних мощей преподобного Іова та 10 листопада – у день його смерті.
До нетлінних мощей цього святого щодня у Почаївську Лавру линуть тисячі людей з різних куточків земної кулі. Його молитвами нехай Бог і нас збереже у твердій вірі та благочесті.
