В Україні – війна. Кому потрібно молитись, щоб вона закінчилася? І що нам взагалі робити?
Світлана Навроцька
Відповідає протоієрей Андрій Гавриленко:
– Для церковної людини, яка має навичку молитви, нічого не змінюється: моліться Господу Богу, Пресвятій Богородиці та святим, до яких більше лежить душа. З другим вашим запитанням справа трохи складніша. Крім молитви, ми можемо і повинні зайнятися роботою над собою.
Війна – велике горе. Вона одночасно включає весь «набір» бід, які можуть статися з людиною: страх, смерть, безробіття, сльози, бездомність, втрата надії. Тому питання припинення війни – це питання і сліз, і надії, і молитов, і особистого духовного подвигу, і милостині, і прощення, і великої довіри до Бога.
Почніть із покаяння за все життя. Навчіться плакати перед Богом і просити собі, своїм ближнім та нашому народові у Господа милості та допомоги. Надійтеся на Бога. Він не залишить без милості тих, хто сподівається на Нього. Допомагайте заради Христа всім, чим можете і кому можете. Упорядкуйте стосунки з ближніми. Припиніть носити в серці зло: тільки добром можна перемогти зло. У жодному разі не втрачайте мир у душі.
Шукайте Бога. Шукайте усім серцем.
Святитель Миколай Сербський сказав, що мир настане тоді, коли ми віддамо по-справжньому, тобто своїм життям, славу Богу. Ангельська пісня так і звучить: «Слава в вишніх Богу і на землі мир».
