У Євангелії сказано: «Завжди пильнуйте, невпинно моліться». Як можна виконувати цю заповідь людям в миру, зайнятим працею, що вимагає безперервного зосередження? Людям сімейним, із повсякденними турботами і проблемами? Поради Оптинських старців.
Молитовне правило
У правило благочестивого мирянина, зазвичай, входять ранкові та вечірні молитви, глава з Євангелія і два розділи з Апостола. Також добре прочитувати хоча б одну кафізму з Псалтиря в день. Є і скорочене правило для хворих, жінок із маленькими дітьми та інших людей, котрі мають сильну нестачу часу. Це скорочене правило можна знайти в будь-якому молитвослові.
Оптинські старці писали, що молитовне правило має бути посильним. Нехай краще воно буде мінімальним, але виконуватиметься щодня, ніж об’ємним, але не під силу. Преподобний Амвросій (Грєнков) наставляв:
«Краще, коли джерело невпинно тече хоч потроху, ніж із перервами… Краще невелике правило мати, і завжди виконувати його…».
Іноді ворог роду людського спеціально вселяє думку про збільшення кількості молитов і поклонів. Проходить кілька днів, і людина знемагає, а потім закидає не тільки додаткові молитви і поклони, а й ті, що робила зазвичай.
Старець Амвросій нагадував, у зв’язку з цим: «Пишеш, що іноді до звичайного правила додаєш зайві поклони від старанності своєї, аж до втоми, а потім і звичайного не виконуєш. Корисніше постійно продовжувати помірно трудитися, ніж іноді зайве здійснювати, а тоді й належне залишати через непомірну втому».
Оптинські старці попереджали про небезпеку гордині від занадто великого молитовного правила. Це перекреслює усі попередні старання.
На прохання благословити читати додаткові акафісти преподобний Амвросій відповідав: «Хочеш читати різні акафісти за старанням своїм? Можеш читати, але з тим, щоб при цьому не загордитися й інших не осуджувати. А коли є гординя й осуд — тоді не читай».
Преподобний Никон (Бєляєв) попереджав, що коли виникає бажання помолитися більше, то робити це можна, але не додаючи це до свого щоденного правила як обов’язок. Із тим, щоб потім, якщо не зможеш читати додаткове правило щодня, не впасти у відчай і збентеження: «Іноді при бажанні помолитися можна і ще що-небудь почитати, наприклад кілька глав Євангелія замість однієї або акафіст якомусь святому, або іконі Божої Матері і так далі, але не додаючи цього до щоденного правила».
Благословення на молитовне правило
Молитовне правило краще обговорити з духівником або з тим священиком, якому ви зазвичай сповідаєтеся. Це допоможе вберегтися від самоуправства, нерозуміння і гордині. Прислухатися до порад — ось царський шлях, що рекомендують святі отці. Старець Антоній (Путілов) учив: «Обітниць і правил на себе не накладайте ніяких без допомоги отця духовного, з порадою якого один поклон принесе вам більше користі, ніж тисяча поклонів самовільних».
Також преподобний Антоній писав: «Фарисей більше нашого і молився, і постився, але без смирення вся праця його була ніщо, а тому беріть приклад із митаревого смирення, яке зазвичай народжується від послуху, і личить вам».
Старець Іосиф (Литовкін) попереджав, що виконувати правило з благословення важче, ніж те, яке взяв самовільно. Можна виконати величезну кількість поклонів з марнославства, а ось коли ми робимо щось із благословення, зі смиренням, то це набагато важче. Зате і корисніше для душі:
«Накладене правило завжди важче, а молитися зі смиренням ще складніше. Що працею здобувається, те і буває на користь».
Неможливість виконати правило
Життя мирське часто ставить нас у обставини, що не залежать від нас: відрядження, тривалі наради, аврал на роботі, хвороби свої і близьких. Загалом, може статися так, що навіть найблагочестивіший мирянин якось буде не в силах виконати щоденне правило. Старець Никон радив при цьому ні в якому разі не бентежитися, а просто смиренно докорити собі у власній немочі:
«Молитовне правило старайся не упускати ні вранці, ні ввечері, але якщо коли з якої-небудь причини пропустиш, особливо з незалежних від тебе обставин, то не переймайся тим, а смиренно докоряй себе в немочі, бо самодокір є невидимим сходженням», а збентеження, за словами батюшки Амвросія, ніде в числі чеснот не рахується.
Постійна молитовна пам’ять
Старці нагадували нам, що, крім правила, потрібно мати постійну молитовну пам’ять, постійно пам’ятати про Бога і впродовж дня частіше повторювати: «Господи, помилуй!», «Господи, благослови», «Господи, захисти!». Цими короткими молитвами буде освячуватися наше повсякденне життя.
«Кожну справу необхідно починати з закликання на допомогу імені Божого», — вчив старець Іларіон (Пономарьов). Преподобний Никон нагадував: «У будь-який час, що б ви не робили: сидите, йдете, чи працюєте, — читайте з серцем: «Господи, помилуй!»; «Коли будеш скорботний і засмучений і найде на тебе спокуса тяжка, ти тільки одне тверди: «Господи, помилуй, спаси і заступи раба Твого!». І скорботи відступлять».
На питання про коротку молитву, яку можна часто повторювати, преподобний Никон відповідав: «Моліться просто: «Господи, даруй мені благодать Твою!». І Господь пронесе мимо вас грозу».
Молитовний настрій
Оптинські старці радили при молитві залишати багатослівність, марнослів’я, так як цим порушується молитовний настрій, відганяється благодать. Преподобний Никон писав: «Особливо під час молитви залишайте всі помисли про житейське. Після молитви, домашньої або церковної, щоб зберегти молитовний розчулений настрій, необхідно мовчання. Іноді навіть просте незначне слово може порушити і вигнати з душі нашої розчулення.
Мовчання підготовляє душу до молитви. Тиша, як вона благотворно діє на душу!».
Мова, звичайно, не йде про необхідні ділові справи, спілкування з рідними, виховання дітей — мається на увазі марнослів’я, в яке ми так часто впадаємо.
Старець Амвросій радив: «Розумне мовчання найдорожче. Якщо покласти всі напоумлення мудрості на одну чашу терезів, а на іншу чашу покласти розсудливе мовчання, то мовчання переважить»;
«Коли відчуваєш, що бажаєш щось сказати через страсті свої, — мовчи. Утримайся, не говори. Адже це лайка, перемогти потрібно, тоді тільки відстане лихе».
Просити у Господа треба навіть здатності навчитися правильно молитися. Преподобний Никон писав: «Ми самі по собі, без Божественної допомоги, і помолитися навіть не в змозі: ми не можемо молитися як слід і не знаємо, як і про що молитися».
Як дізнатися, чи правильно ми молимося?
Молитва — духовне діяння, що приносить духовні плоди. Плоди Духа: любов, лагідність, терпіння, мирний душевний стан. Звичайно, щоб плоди дозріли, має пройти час. Але прагнути до них слід, духовний ріст повинен відбуватися. Людина мусить боротися зі своїми пристрастями, немочами, поганими звичками.
Преподобний Мойсей (Путилов) учив кожен день перевіряти себе, відчувати свою совість: «Перевіряти самого себе щодня… Якщо погано проведений був день насущний, так що ти ні молитви як слід Богові не приніс, чи не зітхнув серцем жодного разу, не змирився в думках, милості не проявив або пожертви нікому не подав, не пробачив винного, не стерпів образи, навпаки, не утримався від гніву, не стримався в словах, їжі, питті або в нечистих помислах розум свій губив, — все це розглянувши за совістю, осуди себе і поклади подумки на наступний день бути уважнішим у благому і обережнішим у злому».
Преподобний Макарій попереджав: «Але одні правила молитовні не можуть нам принести користі… раджу намагатися, скільки можна, звертати увагу вашу на справи любові до ближніх; у ставленні до матері вашої, дружини і дітей — піклуватися про виховання їх у православній вірі і добрій моральності до оточуючих і близьких вам людей, і до всіх ближніх».
Той, хто правильно подвизається, йде середнім, «царським» шляхом. Зменшується дратівливість і, навпаки, зростає благодушність, рідше приходять помисли гніву, осуду, нарікання. Мирний настрій, терпляче ставлення до немочей і недоліків оточуючих з часом приходить все частіше і поступово стає постійним.
