На основі божественного Одкровення Свята Церква вірить у кончину цього світу і вчить про неї. Про можливість зміни нашої планети говорять і вчені нашого часу.
Згідно Одкровення, при кончині світу небо і земля зміняться через посередництво вогню, і буде нове небо і нова земля, – так пише в Апокаліпсисі святий євангеліст Іоанн Богослов. Всі, хто житиме на землі, зміняться в мить ока.
Для нас, віруючих людей, не стільки важливим є питання: коли саме це буде. Для нас важливим є інше, – а саме, що з кончиною світу неминуче пов’язане друге пришестя Господа нашого Іісуса Христа і останній, а тому і Страшний, Божественний суд, коли кожен пожне те, що посіяв. А це є закономірним і логічним.
У своєму земному житті людина рано чи пізно відповідає за свої вчинки перед законом, перед суспільством, дає відповідь сама собі. За виконаною роботою завжди йде розрахунок, за всякою зробленою справою – подяка або догана.
Саме так, у визначений Богом час, хочемо ми того чи ні, всі повинні будуть відповісти за своє життя, за всі свої вчинки, і більше того – навіть за свої помисли.
У Символі віри, який ми часто читаємо вдома і в храмі, християни сповідують віру в Господа Іісуса Христа, що “знову йде зі славою судити живим і мертвим”.
“Ніхто не благий, лише один Бог”, – чуємо ми слова Спасителя, котрі передає нам святий євангелист Матфей. Він пробачив розбійнику, прийняв блудного сина і митареве покаяння.
Ми віримо, що він пробачить і нам земнородним. Однак треба пам’ятати, що і благорозумний розбійник, і блудний син, і митар, що розкаявся, – всі вони мали глибоку віру і надію на Бога, мали почуття щирого покаяння.
Чи маємо цей дар ми з вами, браття та сестри?
На що ми надіємося?
Чому в безпечності проводимо свої дні?
Адже саме цей наш земний час, Господь дає нам для того, щоб кожна людина мала можливість пізнати вічність, своє людське призначення, та Його, Божу, до нас благість і милість. Однак не треба забувати, що наскільки Бог благий, добрий до нас, настільки ж і справедливий. А тому врешті-решт правда восторжествує.
Згадуючи Євангельські слова Христа Спасителя про неминучий Божий суд над всіма нами, за неділю до Великого посту, Свята Церква б’є в набат, щоб ми схаменулися, щоб тверезо подумали про майбуття своєї душі, про те, що чекає нас у вічності. Цьому сприяє прийдешній святий Великий піст.
Критерієм нашого виправдання чи осудження на Страшному суді, (адже, згідно Святого письма, одні підуть у вічну радість, інші – у вічну муку), служить людське життя і справи: чи нагодували ми голодного, чи напоїли спраглого, чи прихистили бездомного, чи одягли нагого, чи відвідали хворого, чи втішили ув’язненого? Тому що скаже Господь: “Так як ви зробили це одному із цих братів Моїх менших, те зробили Мені”. А якщо ми цього не зробили людям, то нічого не зробили і Господу Іісусу Христу.
За тиждень до Великого посту Церква нагадує нам про Страшний суд.
Страшний суд – це не вигадка для залякування, а дійсний факт, засвідчений Господом Іісусом Христом, нашим Спасителем і праведним Судією.
Прислухаймося ж до зову святої Церкви хоча б зрідка приходити із стану безпечності в тверезість, згадуючи, що є Божий суд і на нас чекає праведний Суддя.
Ніхто з нас не знає, коли проб’є його остання година і коли кожен з нас зустрінеться з Богом, однак кожен достеменно знає, що ця година є неминучою. А отже, згадуючи всі свої недобрі і злі справи, не залишається нічого іншого, як тільки надіятись на милість Господню і разом з псалмоспівцем царем Давидом взивати до Нього: “Помилуй нас, Боже, по великій Твоїй милості”. Амінь.
Блаженніший Митрополит Володимир
