Син Божий прийшов у світ, прийняв на Себе людську природу, щоб очистити і врятувати її. А також нагадати нам про те, що людина створена для вічного блаженства, для життя з Богом. І в це вічне блаженство, в це Небесне життя Господь запрошує всіх, кожну людину.
Сьогодні ми з радістю згадуємо про те, як Матір Божа, Преблагословенна Діва Марія, не знайшовши місця у Віфлеємі, пішла за місто в печеру, куди заганяли за часів негоди і холоду безсловесних тварин. У тій печері і відбулося Таїнство, Пришестя, яке протягом багатьох тисячоліть оспівували пророки, на яке надіялось все людство. У тій печері народився Син Божий, що прийшов на землю, щоб врятувати грішну людину. А Віфлеємська печера стала місцем, де Небо поєдналося з землею, де зійшов на землю Божий мир і Боже благовоління.
Христос Спаситель прийшов у світ не в оточенні бурхливих подій людської цивілізації, а в нетлінній красі людської простоти та скромності, свідками якої були безсловесні тварини і щиросерді пастушки. І нагадав нам про те, що земне життя є лише коротким проміжком часу, за який людина повинна підготувати себе до вічності.
Смиренне явлення Немовляти-Христа в печері для худоби вже є першою проповіддю Євангелія, яка руйнує хибні уявлення про ідеали багатства і земного панування, про досягнення земного щастя шляхом гріха.
Звершується велика благочестя Таємниця: Бог являється у плоті. Небо схиляється до землі, Господь несе людству мир небесний, мир благодаті та любові, мир перемоги добра над злом, світла над темрявою, святості над гріхом.
Тому кожна благочестива душа у ці дні сповнюється цією особливою радістю й підсвідомо співає пісню, яку співали Ангели віфлеємським пастухам: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2:14).
Блаженніший Митрополит Онуфрій
