— Так, ми повинні шукати духівника. Як ми шукаємо гарного лікаря. Духівник – це не завжди та людина, якій ми сповідаємося. Я можу мати духовного батька, але сьогодні, до прикладу, я знаходжуся в іншому місці та повинен посповідатися. Я не можу поїхати на Кіпр та повернутися зранку, тому мені доведеться тут посповідатися, але мій духовний батько в іншому місці. Тобто можливо, щоб священник, який сповідає, і той, який духовно скеровує, були різними людьми.
Але ми повинні бути уважними до однієї дуже тонкої деталі. Одне – це старець у відношенні до монаха, іншу роль відіграє духовний батько у відношенні до християнина, який живе у миру. І послух теж відрізняється: одне – це послух монаха старцю, інше – послух мирської людини своєму духівнику.
— А у чому тут різниця?
— Монах повинен запитувати про все. Якщо він буде готувати їжу вдень, то повинен запитати свого старця, що йому готувати. Мирська жінка не може запитувати свого духівника, що їй приготувати на обід, вона запитає про це свого чоловіка. Монах запитає свого духівника: “Чи маю я благословіння поїхати у місто?” Але одружений чоловік не буде запитувати свого духівника, їхати йому в місто чи ні, тому що у чернецтві послух є абсолютним, а у християн в миру зберігається особиста свобода. І у духівника є влада тільки у тих питаннях, які стосуються духовного життя людини. Духовний батько може сказати своєму духовному чаду, мирянину, поститися, наприклад, у певні дні, може порадити, які звершувати молитви, коли він повинен причащатися, але духовний батько не може сказати мирянину, яку машину йому купувати та який одяг йому носити і чи може він поїхати у подорож чи ні.
Митрополит Афанасій Лімасольський
Переклад з рос. Любові Максимчук