Незалежно від того, чи бажає людина цього чи ні, час швидкоплинний, і з кожним роком людині додається віку. Також непомітно для людини в її житті починає діяти і інший чинник: зростає минуле та скорочується майбутнє її земного буття.
Свідомість цього факту дуже цінна: якщо нею правильно користуватися, вона може допомогти людині прийти до пізнання безлічі речей та розсудливо чинити за різних життєвих обставинах.
Прагнутимемо використовувати наш вільний час з розсудливістю, підходячи до цього питання духовно, бо з кожного з нас буде запитано на Страшному Суді, як він використовував даний йому Богом час земного життя.
Наскільки важливе питання використання часу, можна побачити на прикладі святих. Святим властива надзвичайна чутливість в цьому питанні, вони завжди прагнули користуватися часом так, щоб не змарнувалася безцільно жодна хвилина.
Сьогодні можна часто почути: «Боже, дай мені час, щоб виростити дітей, одружити їх, влаштувати в житті, завершити всі справи, які розпочав або планую, вчинити більше доброго, завершити цей нескінченний вир справ…».
Проте чи задавався хто-небудь питанням, наскільки все це виправдано, адже якби людина жила і тисячу років, все одно їй не вистачило б часу розібратися зі всіма своїми справами. Людина постійно задається тисячами питань, починає безліч справ, завершенню яких не видно кінця, і дуже часто через це страждає стресом і не має спокою.
Що ми маємо на увазі, коли говоримо «спокій»?
По-справжньому знайти спокій людина може тільки в тому випадку, якщо прагнутиме щодня приділяти хоч би трохи часу молитві. Якщо після напруженого дня людина навіть небагато часу присвятить спілкуванню зі своїм Творцем, з Пресвятим Духом, що рясно виливається в Православній Церкві, то вона неодмінно відчує душевний мир, відчує себе відпочинутим, оскільки відпочинок – це не тільки подорожі або можливість для тіла відпочити певну кількість годин.
Звичайно, тілесний відпочинок необхідний, але душевний, духовний відпочинок є найбільш важливим для людини, людина по-справжньому відпочиває душевно тільки тоді, коли набуває живого зв’язку з Богом. Подивіться, як втихомирюється людина після відвідин богослужінь. Адже, богослужіння допомагають людині, в якій є жадання Бога, піднести думку до Нього і залучитися до Святого Духу.
Перебуваючи на богослужіннях, ми здобуваємо справжнє відчуття духовного відпочинку. Я вірю, що той душевний мир який віруючий отримує від участі в церковних службах, не можуть дати людині ні кращі готелі світу, ні санаторії. Адже нерідко буває, що люди залишають подібні установи ще більш стомленими та душевно схвильованими.
У нашу епоху можна спостерігати дивну закономірність: багато людей проводять ночі в розважальних центрах, в кафе і тому подібних місцях, але замість заспокоєння, врівноваженості та радості повертаються звідти в нервовому збудженні.
З самого ранку, як тільки прокидаються, вони починають кричати та лаятися, до того ж приводом для лайки може стати сама незначна причина. У Православній Церкві все відбувається з точністю навпаки.
Святому Іоанну Златоусту належить одне дивовижне повчання: «Бажаєш дізнатися, що таке Церква і в чому полягає чудодійність Церкви? Це досить просто. Увійди до храму і дивися: у храмі вовки перетворюються на овець, входить розбійник, а виходить преподобний, входить гнівливий, а виходить покірливий, входить людина, а виходить ангел!» І продовжує божественний Златоуст: «Та що я кажу ангел? Входить людина, а виходить з неї бог за благодаттю».
Ось що означає Церква. Ніхто не може заперечити, що беручи участь в службах, молебнях, слухаючи церковні гімни, людина знаходить дійсне заспокоєння, з цієї причини в Православній Церкві існує така велика кількість богослужінь.
Отже, здатність правильно розпоряджатися своїм часом є великим даром людині від Бога. Давайте будемо намагатися навчитися приділяти належний час тілесному відпочинку, але головним нашим старанням нехай буде навчитися молитві, віддаючи їй наш вільний час.
У нашому повсякденному житті нам зустрічається безліч труднощів та розчарувань, багато молодих людей знаходяться в безвихідній ситуації і через це схильні до стресів, безліч питань виникає в їх розумах, бентежачи їх душі.
В юності, коли людина ще досить беззахисна, до всього іншого додається і цей морок невігластва: людина не знає, хто вона така, що вона чинить, куди простує, чого вона бажає в точності. Але вона може зцілитися, якщо розпочне мудро користуватися своїм часом, якщо навчиться правильно молитися, отримуючи від молитви силу, допомогу та просвітництво, оскільки Господь Сам є Світлом, і Світло Боже, що діє в людині, поступово зруйнує пітьму духовного невігластва.
Митрополит Лимассольський Афанасій
