Багато людей живуть, щиро вважаючи, що ніколи не здійснювали такого страшного гріха, як людиновбивство. І дуже часто, така думка про себе глибоко помилкова.
Озирнімося. Кожен день ми стикаємося з безліччю людей – в магазинах, на вулицях, в транспорті на сходових клітках, нарешті. На вигляд, це звичайні люди, як і ми самі в своїх очах. Але варто їм і нам вийти в інтернет…
У світі щохвилини відбуваються страшні речі: війни, громадянські конфлікти, тероризм, вбивства. Здавалося б все це не має до нас прямого відношення. Адже це не ми вбиваємо, обстрілюємо, підриваємо і беремо заручників. Але спробуємо поглянути у власне серце, чи так ми безгрішні? Чи не брали ми участі в дискусіях, коли наші пальці вибивали на клавіатурі наших комп’ютерів, планшетів або смартфонів страшні слова: «розстріляти!», «розбомбити!», «спалити!», «знищити!», «так їм і треба!» в чию б то не було адресу?
Звичайно, фізично ми ніяких подібних злочинів не скоювали, але ж гріх спершу народжується в серці і тільки потім розвивається в діяння. «Кожен, хто дивиться на жінку з хтивістю, вже робить перелюб з нею в серці своєму» говорить Спаситель в Євангелії від Матвія. Теж саме стосується і інших гріхів. Якщо ти подумки бажаєш страшної смерті ближньому, ти вже вбив його в своєму серці.
Раніше подібні жорстокі устремління людських душ були заховані глибоко в душах людей, але тепер за тотальною популярності соціальних мереж, все це лізе назовні.
Давно помічено, що в соціальних мережах людина, будь вона хоч тричі православною, з неймовірною легкістю втрачає все своє показне благочестя і готова за першим же сигналом взяти участь в будь-який, найпотворнішій полеміці.
Чи означає це, що соціальні мережі зло? Багато хто так вважає, але кажучи так, люди, тим самим, намагаються виправдати себе самих. Виходить, це не я винен у власній злобі, нетерпимості, нелюбові, це все «соцмережі прокляті». Насправді соціальні мережі, це всього лише дзеркало, що показує нам і оточуючим те, що раніше було приховано в далеких куточках серця.
Проблема саме в нас і нам би варто було пам’ятати, що бути православним потрібно не тільки в храмі або під час домашньої молитви. Бути православним потрібно завжди і скрізь. І в соцмережах теж.
Записала Наталя Горошкова
