Слово Управляючого справами Української Православної Церкви митрополита Антонія (Паканича).
У ці дні, коли гримлять вибухи, коли навколо так багато людських сліз і болю, дуже легко втратити душевне самовладання, заразитися всепоглинальною ненавистю, забути, що ми християни.
Так, сьогодні говорити про християнську любов дуже важко. Але вкрай необхідно. Тому що саме зараз, у цей страшний період, наші близькі дуже потребують нашої любові й турботи.
Згадаймо, що ми не одні, що від кожного з нас, від нашого душевного стану залежать наші рідні – діти, батьки, близькі, брати і сестри по вірі, ті, хто поруч.
Потрібно розуміти: сьогодні війна йде не лише між арміями, вона йде в серцях кожного з нас. Важливо не посіяти у своєму серці насіння злості та ненависті. Слід пильно охороняти своє серце в чистоті та мирі. Мир не прийде на нашу землю, якщо його не буде в наших серцях.
Ми не знаємо часів і термінів, але можемо покладатися на всеблагу Божу Волю щодо нас. Господь, як Творець, дбає про своє творіння. Ми можемо керуватися лише Святим Письмом і церковним Переданням, досвідом життя святих нашої Церкви, які терпіли та стали переможцями.
Сьогодні кожен із нас, де б він не перебував, може зробити свій внесок у справу Христову в міру сил і можливостей: хтось допомогти продуктами та ліками, хтось – словом і співчуттям. Господь дає кожному можливість проявити себе з найсвітлішого боку.
Звичайно, іноді дуже важко відволіктися від безперервного читання новин з усіма жахами, які ми там бачимо. Але все-таки тепер важливіше не поглинати ці жахи без розбору, не розсилати їх одне одному, а зосередитися на допомозі ближньому й молитві.
На молитві Тому, хто сильніший за всі армії – нашому Господові Ісусу Христу, здатному врятувати наші тіла та душі.
