Часом доводиться чути, що правила поведінки, хороші манери, етикет і т.ін. – це лицемірство, а «справжній християнин» повинен всім в обличчя говорити правду, особливо – безсторонню.
У цій думці, яка, на перший погляд, має здорове зерно, присутня підміна понять.
Справді, християни не повинні бути лицемірами. Але в тому-то і справа, що всі наші прагнення і дії повинні робитися з розумінням. Ніякий юнацький максималізм тут неприпустимий. І завжди варто правильно розставляти пріоритети.
Наприклад. Уявімо собі, що ми прокинулися в холодний похмурий день в огидному настрої. Таке ж нерідко буває. І що ж? Ми неодмінно повинні «нелицемірно» повідомити про це всьому світові? Ось, скажімо, нас вітають: «Доброго ранку!», а ми у відповідь буркнемо: «Та який же він добрий?!». І ось – у того, хто з нами привітався, настрій тепер теж зіпсовано. Зате ми формально вчинили «нелицемірно». Чи це по-християнськи?
Як би не здавалися нам умовними і обтяжливими правила поведінки, вони створені саме для того, щоб менше вразити наших ближніх. А також для того, щоб самих себе тримати у відомих рамках.
Адже ми далеко не завжди дотримуємося заповідей Божих за бажанням, дуже часто нам доводиться себе примушувати, боротися зі своїми пристрастями і духовною лінню. Так і тут: наскільки б не був поганим наш настрій, в цьому немає провини ближнього – краще спонукати себе відповісти ввічливо і тим самим зберегти в ближньому мирний дух. І, як правило, самі ми в такій ситуації теж стаємо м’якше і добріше.
Але бувають такі ревнителі не по розуму, які, начитавшись житій святих, де згадується, як той чи інший святий різко викривав грішників, вважають себе вправі грубіянити оточуючим.
Тут потрібно розуміти, що святі, водимі Духом Святим, від Нього ж і отримували одкровення, кому, що і як говорити. Кого втішити, а кого і викрити.
Але, щоб наслідувати таким святим, потрібно спершу досягти їх рівня святості. І для початку варто було б наслідувати їх боротьбі, перш за все, з власними гріхами, їх любові до Бога і ближнього, їх чистого життя, а не ставати в позу «полум’яного борця з грішниками і відступниками».
А ось видавати свою гнівливість, нестриманість і невихованість за ревнощі про Господа – ось це і є справжнє глибинне лицемірство, з яким нам всім потрібно боротися перш за все, замість того, щоб звинувачувати в лицемірстві правила поведінки і тих, хто їх дотримується.
Записала Наталя Горошкова
