Продовжуємо публікацію основних тез та думок після молитовного читання на біблійних групах, що організовують при єпархіальному управлінні для вивчення Слова Божого. На одному із занять учасники прочитували фрагмент Євангелія від Луки, а саме з 11 до 32 вірші 15 глави.
Під час читання були свої думки та переживання, якими варто поділитися:
“Притча про блудного сина знаходиться тільки в одного Євангеліста і, якби нас попросили коротко переказати сенс євангельських подій, ми запропонували б саме цю притчу.
Прохання молодшого сина законне, але за життя батька виглядає скандально. Батько поводиться якось дуже непедагогічно. Він дозволяє молодшому синові покинути будинок і поїхати жити так, як йому хочеться. Приклад Божої любові, в якій завжди є свобода для особистісного вибору людини, навіть якщо цей вибір принесе важкі наслідки.
Набуваючи досвіду життя поза домом, іноді дуже непростий досвід, колись він приходить до тями. Ситуація внутрішніх переживань, у яких людина знаходить у собі рішучість повернутися.
Батько знову поступає непедагогічно, він кидається на зустріч своєму синові, якого відпускав з такою легкістю. Сам намір сприймає за покаяння, хоч і покаяння, у біблійному значенні цього слова, вже відбулося всередині цієї молодої людини. Батько миттєво і легко повертає йому всі атрибути гідності і влади в цьому будинку. Влаштований бенкет, за словами блаженного Ієроніма Стридонського, – Євхаристія, в якій кожному з нас знову повернуто атрибути царського священства та святого народу. На цьому перша частина притчі закінчується.
Друга частина притчі говорить про старшого сина, який не міг зрозуміти вчинок батька. Старший син уособлює тих представників юдейського народу, які не розуміли поводження Ісуса Христа з грішниками та язичниками і всіма тими, хто за їхніми мірками навіть уваги не вартий.
Чудова настанова від прикладу старшого сина для всіх нас. Ми можемо довгий період життя бути в Церкві, але так і не наповнитися Його Божественною любов’ю і перетворитися на таких сухих моралістів, у яких крізь пальці пішли духовні якості милості та любові”.
Читати також: Священикам – про те, у чому найбільший скарб їхнього служіння
