Свято Покрови Божої Матері – одне з найшанованіших у нашому народі.
Це шанування настільки велике, що переходить суто церковні рамки і часто стає суто світським святом. І в такому разі часто втрачається його сенс.
Нам може здаватися, що всі ми захищені Покровом Богородиці просто так, як щось зрозуміле, як самовпевнено співається в сучасній естрадній пісні: «З нами свята Марія». І тут криється велика помилка.
Згадаймо коротко історію свята Покрови. Приблизно в X столітті православний Константинополь зазнав чергового нападу варварів. Цими днями всі храми міста були наповнені народом, у тому числі і Влахернський храм, де були святині, пов’язані з Богородицею. Тоді ж під час богослужіння прп. Андрій Юродивий і його учень блаженний Епіфаній побачили видіння Богородиці, Яка молиться за місто і людей, Яка розпростерла над тими, хто молиться Свій Омофор (покривало). Як виявилося згодом, видіння означало порятунок міста від нашестя іноплемінників, вони незабаром справді відступили від Константинополя.
Це був не перший випадок заступництва Богородиці за народ у столиці Візантії, але щоразу диво звільнення міста від навал супроводжувалося посиленою молитвою і покаянням віруючого народу.
Цей факт багато хто забуває, адже він червоною ниткою проходить через усю історію народу Божого ще з старозавітних часів.
Господь всемогутній, Він може за молитвами Своєї Пречистої Матері і святих врятувати і грішників, проте для спасіння потрібне щире покаяння хоч якогось числа людей.
Згадаймо загибель біблійних міст Содома та Гоморри. Коли Всевишній зібрався покарати ці міста через крайню розбещеність їхніх мешканців, праведний Авраам благав Його не знищувати мешканців: «І підійшов Авраам і сказав: Невже Ти погубиш праведного з безбожним? може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не змилосердишся місця цього заради п’ятидесяти праведників, у ньому? не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з безбожним, щоб те саме було з праведником, що з безбожним; не може бути від Тебе! Чи суддя всієї землі вчинить неправосудно?
Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то заради них пощажу все це місце.
Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Владиці, я, порох і попіл: може, до п’ятидесяти праведників не вистачить п’яти, невже за нестачею п’яти Ти винищиш все місто? Він сказав: Не винищу, як знайду там сорок п’ять.
Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: Можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: Не зроблю того заради сорока.
І сказав Авраам: Нехай не гнівається Владика, що я говоритиму: Може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять.
Авраам сказав: Ось я наважився говорити Владиці: Можливо, знайдеться там двадцять? Він сказав: Не винищу заради двадцяти.
Авраам сказав: Нехай не гнівається Владика, що я скажу ще одного разу: може, знайдеться там десять? Він сказав: Не винищу за десять…» (Бут. 18:24–32).
Однак, як виявилось, у містах не знайшлося й десяти праведників, окрім Лота та його родини. Содом та Гоморра були знищені.
Тим часом є й протилежний приклад, коли жителі ассірійської Ніневії покаянням урятували своє місто. Таких прикладів дуже багато, і про них завжди варто памʼятати, щоб не спокушатися і не впадати у пиху, сподіваючись на постійне заступництво Богородиці, але завжди питати себе: а чи гідні ми покрову Пречистої Діви, чи є у нас хоч трохи покаяння? Чи, може, ми, незважаючи на всі зовнішні біди і попередження, все більше занурюємося у своїх гріхах і уявну праведність?
Духовна нечистота, гріховна самовпевненість, гординя відводять благодать Божу і не дають змоги усвідомити і відчути, в якій біді та небезпеці знаходиться грішник.
Адже тільки ті, хто усвідомлює свої хвороби, можуть попросити допомоги у лікаря. Тільки визнання нашої гріховності та нашої слабкості дозволяє змиритися і щиро молити: «Пресвята Богородице, спаси нас!» І тільки тоді ми будемо захищені Її святим Покровом.
