Триває Страсна Седмиця, час, коли ми суто згадуємо страждання Спасителя.
І це не просто спогад якихось подій, що відбулися майже дві тисячі років тому і які не стосуються нас особисто. Насправді це час особливого єднання творіння зі своїм Творцем.
Адже у нашому земному людському житті уникнути страждань не можливо. Всі ми, в той чи інший момент свого буття, переживаємо хвороби, прикрощі, втрату рідних, а можливо і несправедливі переслідування або зраду близьких. І зрештою на всіх нас чекає смерть. Усвідомлювати це страшно. Людській свідомості важко це прийняти. А страждання часом здаються нестерпними. Але і в цій темряві, для всіх нас є можливість побачити світло.
Страждання прийшло у світ із гріхопадінням прабатьків і багато тисячоліть люди страждали без надії на спасіння. Але з пришестям у світ Христа все змінилося. Здійснилося те, про що говорили ще давні пророки: «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби» (Іс.53:4).
Подумайте тільки: Христос не просто помер за нас. Він вже переніс усі наші страждання – і минулі, і сьогодення, і майбутні. І лише Він у всій повноті знає та розуміє наші переживання – навіть більше, ніж ми самі.
Тому, як би важко нам не було, ми повинні пам’ятати, що Господь все це знає, Господь це все випробував Сам і тільки Він може нас позбавити і страждань, і влади смерті. І сподіватися ми можемо тільки на Нього, і звертатися по допомогу ми повинні тільки до Нього.
У цьому нам дано тверду обітницю: «І Бог скине всяку сльозу з очей їх, і смерті не буде вже; ні плачу, ні крику, ні хвороби вже не буде, бо прийдешнє минуло» (Об’явл. 21:4).
І в ці священні дні ми, згадуючи хресну путь Христа, вкотре повинні замислитися – з ким ми: з страждаючим Господом чи з Його гонителями та мучителями? І якщо ми звільнимось від наших гріхів і пристрастей, від суєтних думок, це буде означати, що страждання наші більше не безглузді, вони лише очищають нас і ведуть до більшого – до воскресіння з нашим Господом.
Записала Наталя Горошкова