Отож, життя без Христа – це не життя. Немає його, воно закінчене. Якщо не бачиш Христа у всіх своїх діях та помислах – ти чужий для Христа.
Як ти це зрозумів?
Я пам’ятаю одні пісеньку:
З Христом кругом,
Страху же немає ніде.
Вам її не доводилося чути? А? Це дитяча пісенька, як вона мені запам’яталася.
Так, ми дійсно повинні дивитися на Христа. Він – наш друг, Він – наш брат, Він – найкраще і найпрекрасніше з того, що є. Він – це все. Як друг, Він звертається до нас і говорить: “Ви ж Мої друзі. Невже ви цього не розумієте? Ми – брати і сестри. Я ж не… У Мене в руках немає ключів від безодні пекельної, Я вас не залякую, але Я вас люблю. І хочу, що ви разом зі Мною раділи життю”. Розумієте?
Ось що таке Христос. І тут немає місця смутку, зневірі, замкнутості на самому собі, коли людина занурена і мучить себе всіма можливими помислами, страждаючи від ран, які отримала вона на своєму життєвому шляху.
Христос – це нове життя. Христос – це все.
Він – радість, Він – життя, Він – світло, світло істинне, яке робить так, щоб людина раділа та прагнула вгору, Він бачить все, бачить всіх, вболіває за всіх, хоче, щоб всі були разом з ним, а всі – разом з Христом.
Коли ми знаходимо яку-небудь річ або скарб, то не бажаємо говорити про це ніде. Але християнин, коли знайде Христа, коли пізнає Його, коли Христос ввійде у його душу і він відчує Його, бажає говорити і кричати про це повсюди. Він бажає говорити про Христа, про те, що таке Христос. Полюбіть Христа і ніщо не буде важливішим за любов Його. Христос – це все, це джерело життя, межа того, що може бажати людина, це все. У Христі є все, все найпрекрасніше.
Далеко стоять від Христа скорботи, зневіра, нервовість, переживання, згадки про життєві травми та страждання. Все це буває у нашому житті. Ми поспішаємо туди, біжимо сюди, але все даремно, і ми ніде не можемо зупинитися. Але де ми пізнаємо Христа, нехай це буде навіть печера, там ми залишаємося і боїмося піти, щоб не втратити Його. Читайте, і ви все дізнаєтеся. Подвижники, які пізнали Христа, не бажали залишати своїх печер, не бажали йти в світ на справу проповіді, вони хотіли залишитися там, бо відчули Христа, який присутній поряд з ними.
Христос – це все.
Христос – це джерело життя, радості. Це все. А як тобі здається, Нікос?
– Те, що ви сказали, Геронда, – золоті слова, і це реальність. Як ви говорите, так і є насправді ж.
– Так, – продовжував Старець. – Коли ми говоримо, що ми християни, що ми – Христові, тоді ми чуємо заклик до цього життя. Ти зрозумів? Ось як це буває… І в час випробувань, як тільки ми побачимо Христа, тут же відкидаємо свої наміри та хочемо бути з Христом. Але Христос – наш друг, Він – наш брат, і Він говорить: “Ви – Мої друзі. Я не бажаю, щоб ви дивилися на Мене по-іншому, Я не бажаю, щоб ви дивилися на Мене так: що Я – Бог, що Я – Бог Слово, що Я – іпостась Святої Трійці. Я хочу, щоб ви дивилися на мене, як на вашого друга, обійняли мене, відчули Мене у своїй душі – вашого Друга. Мене – джерела життя, як це є насправді ж”.
І все це – істина. Зараз, як ми сказали, є сатана, пекло, смерть. Усе це є, є насправді. Це інша область: зло, пітьма і те, що належить пітьмі.
Людина Христова має полюбити Христа, і коли вона полюбить Христа, вона звільняється від диявола, від пекла і смерті. Ти запитаєш мене: “А ти досягнув цього?” Ні, я не досягнув, я про це прошу, цього хочу. І коли буваю один, і взагалі кругом стараюсь так жити. Я не живу, але… стараюсь. Тобто, як тобі сказати, як пояснити? Я не пішов у цю область… але я там був один раз, я бачив її, але тепер мене там немає, однак я її пам’ятаю, сумую за нею і хочу повернутися. Ось і зараз, і завтра, післязавтра, – кожної миті це бажання до мене повертається, і я дуже хочу, прагну туди відправитися. Але я – не там. Не можу вам цього пояснити. Ну, зрештою, ви зрозуміли?
– Так, зрозуміли Геронда.
З книги прп. Порфирія Кавсокалівіта “Квітослів порад”
Переклад з рос. Любові Максимчук
