Святі та ми
«Знайомство зі святими і з усім тим надприродним, що було в їх житті, є пробним каменем для людського серця. Очевидно, ми не можемо повторити життя великих угодників, але радість про те, що такі люди є, і віра в те, що описані чудеса дійсні, говорить про те, що ми з ними одного духу. Нехай вони, ці святі люди, сповнені, як море, а ми — як наперсток, але і в нас, і в них — одна і та ж жива вода».
Шлях до Бога
«Для мене віра ― ціль життя. Це дар Божий, який допомагає знайти орієнтири в житті, не блукати темрявою… А шлях у всіх однаковий ― і для ченців, і для священиків, і для світських людей. Якщо вони хочуть слідувати цим шляхом, то він приводить до Бога».
Любов до людей
«Любов до людей вище чудес. Той, хто може відкривати нужденним разом з серцем і гаманець, і двері будинку, той справжній чудотворець. Більше чудес не треба. А якщо вони і будуть, то тільки при наявності головного чуда — любові до людей».
Любов до ворога«Заповідь про любов до ворогів нелегка. Хіба можливо любити ворога, кривдника? Це ж зачіпає нашу честь, нас можуть обізвати боязкими, які не вміють захищати себе! А помста, коли, втративши розум і волю, ми тільки й думаємо, як би за малу образу помститися десятерицею? Як же з цим бути? Адже все це здається таким природним! Коли згадаєш образу, вирує кров, починаєш трястися від злості. Так, такий стан ми переживаємо нерідко. Важливо при цьому пам’ятати тільки одне, — що цей стан не від Бога, а від духа злоби, який вміє приправити гріх солодкою отрутою. З цим станом потрібно боротися».
ПІСТ і піст
«Піст — це двері покаяння. Двері, які ведуть нас до Страсної седмиці і Світлого Христового Воскресіння. Піст — це сорокаденний перехід від рабства пристрастям і гріху до служіння Богу і ближньому. Піст — це період, коли ми, обмежуючи себе в їжі тілесній, починаємо відчувати голод духовний. Це час, коли висохлий ґрунт нашої душі зрошує Божественна благодать, і серце починає відчувати, а розум осягати слова Святого Письма про те, що не хлібом єдиним житиме людина».
Складні часи
«В різні часи були свої проблеми, випробування. І будуть вони довіку. Будуть мученики, які свідчать про віру в Христа і про Христа, і будуть сповідники. Час різний буває, але Бог один. Шляхи можуть бути різні, але всі повинні приводити до Нього. Якщо ж людина вперто не хоче розуміти принципів віри, тоді сама себе вивергає із громади християнської».
Єдність
«… Ми єдині у Христі, ми єдині в Його Святій Церкві, всіх нас об’єднує єдина віра і єдина Чаша Христова. Мир і любов, які породжують єдність — це особливий дар, який подається нам Самим Господом. Наше ж завдання — зберігати Його і зміцнювати, мати любов між собою, служити Богу і ближньому. Саме ця любов робить нас справжніми учнями Христа».
Духовність
«Втішає те, що народ знову повертається до Бога. Багато молоді ходить до церкви, сповідаються, причащаються. Багато хто готові жертвувати собою у служінні Церкві. Радує, що народ не загинув духовно. Духовність ― це зміст серця і розуму: розум повинен проходити через серце, а серце через розум. Духовна людина має орієнтир людини розумної».
Чудотворні ікони
«Не обов’язково, щоб людина йшла до ікони з молитвою і вірою на милицях, а повернулась без них. Справа не в милицях, а в душі людини і серці. Звертаючись до Бога з надією і вірою, людина перероджується. Усі ікони в наших храмах є чудодійними, і той, хто просить ― отримує».
Гріх
«Щоб зрозуміти, які згубні дії породжує гріх на всю природу людини, потрібно знати, що таке гріх. Гріх — це, по-перше, моральна отрута, духовна отрута. Потрапляючи в організм, отрута здійснює страшне хвилювання крові, підвищується температура, настає судорожне виснаження і смерть. Подібне відбувається і в душі, коли в неї проникає духовна отрута, гріховний помисел».
Надія на спасіння
«Блудний, але син… І як це важливо завжди пам’ятати. Синівство — це величезне щастя і нескінченні можливості для кожної людини. Син… Син Отця Небесного. Якими б грішними ми не ставали в нашому житті, якщо ми втратили істину, рідну домівку, але залишилися синами, то це вже все: і можливість, і надія, і порятунок. Головне — не втратити зовсім почуття синівства, пам’ятати, що є можливість виправитися і знову знайти батьківську любов».
Вдячність
«Подяка — почуття велике. Ми любимо, коли нам дякують інші, ми почитаємо таких людей, кажучи: ось яка вдячна, чемна людина, але самі не поспішаємо дякувати. Любить і Господь тих, які до Нього ставляться з почуттям вдячності. Він не потребує наших похвал, це відчуття потрібно нам і для нас, для виховання і освячення нашого серця і нашої душі в Господі і через Господа».
Улюблена книга
«…”Добротолюбіє”. Це зібрання творів усіх святих отців. Можна прочитати її — і бути в курсі всієї історії Церкви. А серед класиків дуже люблю Лесю Українку, Івана Франка, Тараса Шевченка… Ця любов ще з дитинства…».
Віра
«Віра і життя по вірі — це ціложиттєвий подвиг. Помиляються ті християни, які думають, що увірувати цілком достатньо для того, щоб отримати якісь блага в земному житті і забезпечити собі блаженну майбутність. Вірити — це значить нести хрест. Всі, хто живе на землі, несуть хрест, але у справжнього християнина він буває нелегким».
Молитва
«Молитва повинна бути невідступною, подібно молитві хананеянки, в іншому випадку вона буде безуспішною. Неуважність під час молитви — перша причина неуспіху нашої молитви. Молитва не буває почута, коли ми переступаємо Заповіді Божі. Марна молитва наша, коли ми, образивши ближнього і не примирившись з ним, приступаємо до Бога».
Нагадаємо, Інформаційно-просвітницький відділ публікував добірку думок і настанов Блаженнішого Митрополита Володимира, які він озвучив у своїх інтерв’ю для різних ЗМІ, а також фільм про Архіпастиря. Його Блаженство очолював Українську Православну Церкву впродовж більш ніж 20 років (з 27.05.1992 по 05.07.2014).