18.9 C
Lutsk
Вівторок, 22 Жовтень, 2019
Публікації

Думки блаженнішого митрополита Володимира

Святі та ми

«Знайомство зі святими і з усім тим надприродним, що було в їх житті, є пробним каменем для людського серця. Очевидно, ми не можемо повторити життя великих угодників, але радість про те, що такі люди є, і віра в те, що описані чудеса дійсні, говорить про те, що ми з ними одного духу. Нехай вони, ці святі люди, сповнені, як море, а ми — як наперсток, але і в нас, і в них — одна і та ж жива вода».

Шлях до Бога

«Для мене віра ― ціль життя. Це дар Божий, який допомагає знайти орієнтири в житті, не блукати темрявою… А шлях у всіх однаковий ― і для ченців, і для священиків, і для світських людей. Якщо вони хочуть слідувати цим шляхом, то він приводить до Бога».

Любов до людей

«Любов до людей вище чудес. Той, хто може відкривати нужденним разом з серцем і гаманець, і двері будинку, той справжній чудотворець. Більше чудес не треба. А якщо вони і будуть, то тільки при наявності головного чуда — любові до людей».

Любов до ворога«Заповідь про любов до ворогів нелегка. Хіба можливо любити ворога, кривдника? Це ж зачіпає нашу честь, нас можуть обізвати боязкими, які не вміють захищати себе! А помста, коли, втративши розум і волю, ми тільки й думаємо, як би за малу образу помститися десятерицею? Як же з цим бути? Адже все це здається таким природним! Коли згадаєш образу, вирує кров, починаєш трястися від злості. Так, такий стан ми переживаємо нерідко. Важливо при цьому пам’ятати тільки одне, — що цей стан не від Бога, а від духа злоби, який вміє приправити гріх солодкою отрутою. З цим станом потрібно боротися».

ПІСТ і піст

«Піст — це двері покаяння. Двері, які ведуть нас до Страсної седмиці і Світлого Христового Воскресіння. Піст — це сорокаденний перехід від рабства пристрастям і гріху до служіння Богу і ближньому. Піст — це період, коли ми, обмежуючи себе в їжі тілесній, починаємо відчувати голод духовний. Це час, коли висохлий ґрунт нашої душі зрошує Божественна благодать, і серце починає відчувати, а розум осягати слова Святого Письма про те, що не хлібом єдиним житиме людина».

Складні часи

«В різні часи були свої проблеми, випробування. І будуть вони довіку. Будуть мученики, які свідчать про віру в Христа і про Христа, і будуть сповідники. Час різний буває, але Бог один. Шляхи можуть бути різні, але всі повинні приводити до Нього. Якщо ж людина вперто не хоче розуміти принципів віри, тоді сама себе вивергає із громади християнської».

Єдність

«… Ми єдині у Христі, ми єдині в Його Святій Церкві, всіх нас об’єднує єдина віра і єдина Чаша Христова. Мир і любов, які породжують єдність — це особливий дар, який подається нам Самим Господом. Наше ж завдання — зберігати Його і зміцнювати, мати любов між собою, служити Богу і ближньому. Саме ця любов робить нас справжніми учнями Христа».

Духовність

«Втішає те, що народ знову повертається до Бога. Багато молоді ходить до церкви, сповідаються, причащаються. Багато хто готові жертвувати собою у служінні Церкві. Радує, що народ не загинув духовно. Духовність ― це зміст серця і розуму: розум повинен проходити через серце, а серце через розум. Духовна людина має орієнтир людини розумної».

Чудотворні ікони

«Не обов’язково, щоб людина йшла до ікони з молитвою і вірою на милицях, а повернулась без них. Справа не в милицях, а в душі людини і серці. Звертаючись до Бога з надією і вірою, людина перероджується. Усі ікони в наших храмах є чудодійними, і той, хто просить ― отримує».

Гріх

«Щоб зрозуміти, які згубні дії породжує гріх на всю природу людини, потрібно знати, що таке гріх. Гріх — це, по-перше, моральна отрута, духовна отрута. Потрапляючи в організм, отрута здійснює страшне хвилювання крові, підвищується температура, настає судорожне виснаження і смерть. Подібне відбувається і в душі, коли в неї проникає духовна отрута, гріховний помисел».

Надія на спасіння

«Блудний, але син… І як це важливо завжди пам’ятати. Синівство — це величезне щастя і нескінченні можливості для кожної людини. Син… Син Отця Небесного. Якими б грішними ми не ставали в нашому житті, якщо ми втратили істину, рідну домівку, але залишилися синами, то це вже все: і можливість, і надія, і порятунок. Головне — не втратити зовсім почуття синівства, пам’ятати, що є можливість виправитися і знову знайти батьківську любов».

Вдячність

«Подяка — почуття велике. Ми любимо, коли нам дякують інші, ми почитаємо таких людей, кажучи: ось яка вдячна, чемна людина, але самі не поспішаємо дякувати. Любить і Господь тих, які до Нього ставляться з почуттям вдячності. Він не потребує наших похвал, це відчуття потрібно нам і для нас, для виховання і освячення нашого серця і нашої душі в Господі і через Господа».

Улюблена книга

«…”Добротолюбіє”. Це зібрання творів усіх святих отців. Можна прочитати її — і бути в курсі всієї історії Церкви. А серед класиків дуже люблю Лесю Українку, Івана Франка, Тараса Шевченка… Ця любов ще з дитинства…».

Віра

«Віра і життя по вірі — це ціложиттєвий подвиг. Помиляються ті християни, які думають, що увірувати цілком достатньо для того, щоб отримати якісь блага в земному житті і забезпечити собі блаженну майбутність. Вірити — це значить нести хрест. Всі, хто живе на землі, несуть хрест, але у справжнього християнина він буває нелегким».

Молитва

«Молитва повинна бути невідступною, подібно молитві хананеянки, в іншому випадку вона буде безуспішною. Неуважність під час молитви — перша причина неуспіху нашої молитви. Молитва не буває почута, коли ми переступаємо Заповіді Божі. Марна молитва наша, коли ми, образивши ближнього і не примирившись з ним, приступаємо до Бога».

Нагадаємо, Інформаційно-просвітницький відділ публікував добірку думок і настанов Блаженнішого Митрополита Володимира, які він озвучив у своїх інтерв’ю для різних ЗМІ, а також фільм про Архіпастиря. Його Блаженство очолював Українську Православну Церкву впродовж більш ніж 20 років (з 27.05.1992 по 05.07.2014). 

За матеріалами офіційного сайту УПЦ.

Вас може зацікавити

Непочуті слова Феофана Затворника

prvadmin

Чи варто православній людині звертатися до психолога

prvadmin

Що робити, коли тебе хвалять?