ПРИСТРАСТЬ БРЕХНІ
Неправда, брехня. З цим, без сумніву, негативним явищем кожен з нас фактично стикається щодня. На превеликий жаль, неправда стала органічною частиною нашого життя і кожен з нас у тією чи іншою мірою підвладний цьому гріху – хочемо ми це визнавати чи ні. Навіть святі апостоли, зокрема апостол Петро (див. Мф. 26:69-74 та Гал. 2:11-13) лицемірили та казали неправду, що без сумніву повинне слугувати для нас добрим нагадуванням.
Визначення пристрасті
Брехня – це неправда, навмисне спотворення істини, обман. Деякі люди вважають гріх брехні маловажливим, несуттєвим гріхом, але Священне Писання і Святі отці говорять абсолютно інакше. Преподобний Іоанн Ліствичник пише: «Ніхто з розсудливих не визнає брехню за малий гріх; бо немає вади, проти якої Всесвятий Дух вимовив би такий страшний вислів, як проти брехні. Якщо Бог згубить усіх, хто говорять брехню (Пс. 5, 7) то як постраждають ті, які зшивають брехню з клятвами»? (Ліств.12:3). За поясненням святих отців, брехня може бути думкою, словом або життям. Хоча сьогодні ми бачимо ще один вид брехні – брехня у своїй зовнішності – косметика і т. д.
Брехня думкою
Людина обманює думкою, коли по очах, по ході або по одягу робить висновок про те, про що думає людина або намагається судити про його наміри. Цей вид брехні можна назвати неправдивими помислами.
Авва Дорофей про це пише наступне: «Колись під час перебування мого в гуртожитку, була мені така диявольська спокуса, щоб я по рухах і по ході людини робив висновок про його душевне влаштування і зі мною стався наступний випадок. Одного разу, коли я стояв, пройшла повз мене жінка з відром води; сам не знаю, як я захопився і подивився їй в очі, і негайно помисел вселив мені, що вона блудниця; але тільки прийшов мені цей помисл, я став дуже тужити і сказав (про це) старцеві, авві Іоанну : «Владико, що я повинен робити, коли я мимоволі помічаю чиї-небудь рухи і ходу, і помисел говорить мені про душевне влаштування тієї людини»? І старець відповідав мені так: «Що ж? Хіба не буває, що інший має природний недолік, проте з великим зусиллям і працями виправляє його? Тому і не можна з цього укладати чийого-небудь душевного влаштування. Отож, ніколи не вір своїм припущенням, бо криве правило і пряме робить кривим. Думки (людські) неправдиві і шкодять тому, хто вдається до них». І з тих пір, коли помисел говорив мені про сонце, що це сонце; чи про пітьму, що це пітьма, я не вірив йому, бо немає нічого важчого, як вірити своїм думкам. Якщо це укоріниться в нас, то доводить до такої шкоди, що ми думаємо дійсно бачити ті речі, яких немає і бути не може.
І розповім вам щодо цього дивовижний випадок, який стався при мені, коли я ще знаходився в гуртожитку. Там був у нас один брат, якого дуже турбувала ця пристрасть, і він так слідував своїм припущенням, що був упевнений в кожному своєму припущенні; йому здавалося, що (справа відбувається) неодмінно так, як представляє йому його помисел, і не може бути інакше. Зло з часом посилилося, і демони довели його до такої помилки, що одного разу, як він, увійшовши до саду, видивлявся, – бо він завжди підглядав і підслуховував, – йому здалося, що він бачить, ніби один з братії краде і їсть смокви; а була п’ятниця, і ще не було навіть другої години. І так, запевнивши себе, що він дійсно бачив це, він сховався, і пішов мовчки. Потім, під час літургії, він знову став помічати, що робитиме під час причащання брат, який щойно вкрав і їв смокви. І коли він побачив, що той умиває руки, щоб причаститися, він побіг і сказав ігуменові: «Подивись, такий-то брат йде причащатись Божественних Тайн разом із братами, але не дозволь йому давати (Св. Дарів), бо я бачив сьогодні вранці, як він крав смокви з саду, і їв».
А тим часом, цей брат підійшов вже до святого Причастя з великим благоговінням і розчуленням, бо він був з благоговійних. Коли ж Ігумен побачив його, то він підізвав його до себе, перш ніж той підійшов до священика, який причащає Св. Дарів, і, відвівши його убік, запитав: «Скажи мені, брат, що ти робив сьогодні»? Той здивувався і сказав йому: «Де, владико»? Ігумен продовжував: «Коли ти вранці увійшов до саду, що ти там робив»? Брат, здивований цим, відповідав йому знову: «Владико, я сьогодні і не бачив саду, і навіть не був вранці тут, в кіновії, але тепер тільки повернувся з дороги, бо негайно після закінчення Всенічного бдіння економ послав мене на такий-то послух». А місце того послуху, про який він говорив, було дуже далеке, і брат насилу добрався до самого часу Літургії.
Ігумен призвав економа і запитав його: «Куди ти посилав цього брата»? Економ відповідав те ж, що і брат сказав, тобто що він посилав його в таке-то село. Ігумен запитав: «Чому ж ти не привів його прийняти (від мене) благословення»? Той, вклонившись, відповідав: «Пробач мене, владико, ти відпочивав після бдіння, і тому я не привів його прийняти від тебе благословення». Коли Ігумен таким чином упевнився, то він відпустив цього брата причаститися, і призвавши того, який вірив своїм підозрам, наклав на нього епітимію і відлучив його від святого Причастя. І мало того, але, скликавши усю братію, після закінчення Літургії, зі сльозами розповів їм про те, що сталося і викрив брата перед усіма, (бажаючи) досягти цим потрійної користі: по-перше, осоромити диявола і викрити того, що сіє такі підозри; по-друге, щоб через це осоромлення був прощений гріх брата і щоб він отримав від Бога допомогу на майбутній час; і, по-третє, щоб утвердити братію – ніколи не вірити своїм думкам. І багато повчивши про це і нас, і брата, він сказав, що немає нічого шкідливішого за підозрілість і доводив це прикладом, що трапився. І багато подібного сказали отці, оберігаючи нас від шкоди вірити своїм підозрам.
Отож, постараємось ж, братія, ніколи не вірити своїм самонавіюванням. Бо воістину ніщо так не віддаляє людину від Бога і від уваги до своїх гріхів і не спонукає його завжди цікавитися про некорисне йому, як ця пристрасть: від цього не буває нічого доброго, а безліч зніяковінь; від цього людина ніколи не знаходить можливості придбати страх Божий. Якщо ж унаслідок порочності нашої сіються в нас лукаві помисли, то негайно потрібно обертати їх в добрі думки, і вони не пошкодять нам; бо якщо вірити своїм припущенням, то їм і кінця не буде, і вони ніколи не допустять душі бути мирною. Ось це брехня думкою».
Брехня словом
Обманює словом той, хто через лінь не зробить якої-небудь справи, а намагається виправдати себе брехнею.
Брехня життям
Життям обманює той, хто, будучи розпусником, прикидається стриманим або, будучи сріблолюбцем, говорить про милосердя. І такий брехун робить це внаслідок того, щоб прикрити свій гріх або спокусити чиюсь душу доброчесним виглядом.
Священне Писання про пристрасть
«Доля всіх лжеців – в озері, що горить вогнем і сіркою» (Откр.21:8).
«Диявол лжець і батько неправди» (Ін.8:44).
«Бог є істина» (Ін.14:6).
«Проклятий брехливий» (Малах.1:14).
«Хто говорить брехню – загине» (Прит.19:9).
«Бог вірний, а всяка людина неправдива» (Рим.3:4).
Причини брехні
1) Лицемірство є мати брехні (Ліств.12:6).
2) Багатослівність і сміхотворність породжують брехню (Ліств.12:1).
3) Брехня народжується через страх покарання (Ліств.12:8).
4) Брехня для спричинення зла ближньому (Ліств.12:9).
5) Брехня через пристрасть славолюбності, щоб не змиритися.
6) Брехня через пристрасть ласолюбства, заради виконання своїх бажань.
7) Брехня через пристрасть сріблолюбства, щоб придбати або продати, як говорить російське народне прислів’я: «Не обдуриш – не продаси».
Засоби боротьби з пристрастю
Головний засіб боротьби з брехнею – правдивість. Хоча в деяких випадках правда може бути дуже страшною зброєю проти ближнього: «Правда, сказанная злобно – лжи отъявленной подобна» (рус).
1) Неправдиві помисли, що виникають в нас, необхідно обертати в добрі.
Порада старця Паїсія Святогорця, як обертати неправдиві помисли в добрі: найважча хвороба нашої епохи – це суєтні помисли мирських людей. У них може бути все, що захочеш, окрім добрих помислів. Вони мучаться, тому що не відносяться до обставин духовно. Приміром, людина їде кудись на машині. В дорозі починає ламатись двигун, і він приїжджає на місце призначення з невеликою затримкою. Маючи добрий помисел той, хто запізнився скаже так : «Мабуть, Благий Бог пригальмував мене невипадково. Хто знає: можливо, якби не виникло цієї затримки, я потрапив би в аварію! Боже мій, як мені дякувати Тобі за те, що Ти уберіг мене від небезпеки»! І така людина славить Бога. А той, хто не має доброго помислу, віднесеться до того, що сталося недуховно і почне звинувачувати і хулити Бога: «Та що ще за невезуха! Мені потрібно було приїхати раніше, а я запізнився! Все наперекосяк! І все цей Бог».
2) Добре для боротьби з брехнею згадувати вислови зі Священного Писання, спрямовані проти брехні.
3) У зв’язку з тим, що брехня найчастіше викликається дією трьох головних пристрастей: славолюбності, сріблолюбства і ласолюбства, – необхідно завжди боротися з цими пристрастями, а значить і з самою брехнею.
4) Завжди добре зізнаватися у брехні для того, щоб, відчувши сором, наступного разу утриматися від брехні.
5) У зв’язку з тим, що брехня з’являється в результаті сміхотворності і багатослівності, намагатися уникати того і іншого.
6) Страх Божий і совість усувають брехню (Ліств.12:7).
7) Сльози покаяння гублять брехню.
Бо якою б не була правда гіркою і нестерпною, вона все ж є правдою і визволяє людину. Вона повертає її до реальності і допомагає адекватно оцінювати ситуацію. Зрештою Ісус каже: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14:6). Той, хто хоче бути Дитиною Божою, не може служити двом панам, а мусить вибрати, яким шляхом ступати. Не буває великої чи малої неправди, бо брехня є брехня. Можна лише стверджувати, до яких наслідків вона призводить і наскільки великої шкоди завдає вона душі християнина.
Протоієрей Олександр Кратюк
