8.5 C
Lutsk
Понеділок, 18 Листопад, 2019
Основи православ'я Публікації

Прп. Паїсій Святогорець про те, чому журнали, передачі та сайти ніяк не допомагають покращити життя

Церква не забороняє любов. Вона не каже нам відвертатися від любові – бо в справжній любові немає нічого ганебного. Ганебна тілесна пристрасть, невіра та обман. І коли наші діти починають так себе поводити, ми засмучуємося і тужимо, хоча самі свого часу їх цьому навчили. Коли? Та коли усаджували їх перед телевізором.

Раніше батьки приводили малолітніх дітей до учителя із словами: «Ввіряю тобі своє дитя, допоможи мені, виховай його!» А ми тепер робимо те ж саме, але тільки звертаємося до телевізора: «Шановний телевізоре, візьми мою дитину і дай їй те, що в тебе є. Ввіряю тобі і її, і себе». І сідаємо, дивимося разом і насолоджуємося. Так, іноді доводиться перемикати канал, щоб не дивитися відверте неподобство, але і там, де ми опиняємося, через декілька хвилин починає творитися приблизно те ж саме. А коли дитина підростає і вже ні з чого не дивується, не запитує і не боїться, можна дивитися разом взагалі усе, що завгодно. Зате ми відкриті, демократичні батьки, без безглуздих табу, обмежень, заборон і забобонів, не пара якимсь ретроградам, моралістам і консерваторам.

Як, по суті, можна охарактеризувати ту людину, яку ми таким чином виховуємо? Толерантною? Але ця толерантність хаотична і безладна. Чому життя на землі стає все гірше і гірше, чому у світі зараз так багато нетерпимості та агресії, якщо сучасна людина живе в комфорті і толерантності? Як часто тепер можна почути – «Я знайшов свій баланс». Чому ж посеред цього «балансу» усе стає тільки гірше? І журнали, інтернет-сайти пістрявлять заголовками на тему того, як покращити своє життя. «Даруйте, стаття в попередньому номері мені не допомогла, дайте новий – можливо, там знайдеться відповідна порада?..»

А у Священному Писанні кількість сторінок не змінюється тисячоліттями. Чому? Бо сказане тут – вічне і безпомилкове, і несе в собі світло, істинне світло. Не якийсь там ліхтарик, не свічка і не запальничка – а істинне світло, яке не змінюється і не гасне. І ті з вас, хто має досвід духовного життя, знають це.

Читати також: Прп. Паїсій Святогорець: Безліч зручностей робить людину ні на що не здатною

Чому сучасна людина постійно шукає нових вражень і задоволень? Бо її ніщо не задовольняє, вона так і не знайшла справжнього щастя.

Журнали, телепередачі, інтернет-сайти пістрявлять яскравою інформацією і обіцяють краще життя: сьогодні ти розв’яжеш проблему з розлученням, завтра – забезпечиш своїй дитині успішне майбутнє і т. д. «Чудово! – думаєш ти, переглядаючи чергову сторінку. – Зараз я знайду вихід, знайду рішення, треба почитати (чи подивитися, послухати…) – раптом допоможе?» І в неділю не йдеш до церкви, а поспішаєш включити комп’ютер або біжиш у кіоск за черговим номером.

Тому і не знаходиться потрібне рішення, і не знайдеться ніколи – ми віддаємося хвилі загального безумства, коли здається, що грішники і ласолюби досягають успіху, тоді як їх успіх – скороминущий, тимчасовий, оманливий. Вони збилися зі шляху самі і захоплюють за собою інших. І кого тут звинувачувати? Нікого. Я хочу сказати, що коли люди не знають Істину, їм багато що простиме. Не можна ж вимагати від людини, яка з народження говорить тільки китайською, заговорити раптом англійською чи турецькою мовами. Що людина знає, уміє, то і робить.

Але ти – син Церкви Христової, ти знаєш, Хто Джерело вічної Істини; ти з’єднуєшся з Христом у таїнстві Євхаристії, наповнюєш свій розум божественними поняттями, повторюючи: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене!» Ти знаєш, Хто управляє історією всього світу. Чому ж ти довіряєшся незрозуміло кому? Чому одягаєшся в дрантя світу цього, стаючи, як усі? Я не збираюся засуджувати зараз будь-кого, ці люди потребують не засудження, а посиленої молитви і допомоги – передусім, допомоги від Бога. І коли вони опиняться на самому дні, то тоді, від безвиході, туги і ліків, що ковтають жменями, вигукнуть: «Господи!»

Цих людей, що управляють світом і обманюють його, чекає трагічний, жахливий кінець. Але ніхто цього не розуміє, і їм продовжують поклонятися, немов богам. Помирає якась «зірка», і біля труни збираються натовпи – ніби помер святий праведник. Дорогі, розкішні похорони, схожі швидше на спектакль, трансляція в прямому ефірі і т. д. і т. п. Адже це просто людина, яка до мене, наприклад, не має жодного відношення. Я не бачив від неї ні допомоги, ні участі, навпаки: вона збивала мене зі шляху істинного і змусила відвернутися від Бога, від Істини. Від того, що віками живило мій народ. Це – ідол, брехливий ідол, і беручи участь у таких спектаклях, ти визнаєш себе одним з його шанувальників, прибічників брехні. А спиратися на брехню набагато легше, ніж на правду. Ніхто не бажає знати правди, бо нікому не хочеться відмовлятися від приємного і звичного комфорту. Це як переодягнутися: щоб надягнути щось нове, старе треба зняти і повісити в шафу. Тобто виконати якісь рухи тіла, витратити час, і це важко. «Ну, хто так зараз робить? – заспокоюємо ми себе. – Якось іншим разом!» А внутрішні проблеми усе накопичуються, і в якийсь момент купа мотлоху просто перекриє кисень у твоїй душі.

«Переодягання», про яке я щойно сказав, – болючий процес. Церква називає це покаянням – коли людина, побачивши, що твориться в її душі, вирішує змінитися. Святі називають це входженням у глибини серця – коли людина починає приглядатися до себе, помічаючи свої недоліки. А потім від пізнання себе переходить до пізнання Бога.

Коли ми ясно побачимо свою душу, який у ній панує хаос, то зрозуміємо, що падаємо, і в жаху прокинемося. Саме так і відбувається пробудження в краще життя.

Читати також: Нинішнє життя з його невпинною гонкою – це пекельна мука, – прп. Паїсій Святогорець

Буде чудово, якщо з нами воно станеться. Бо, інакше, ми помремо такими, які є, а можливість змінитися буде вже втрачена. Уявляєте? Ми, прокинувшись від летаргічного сну, ясно побачимо усю брехню, в якій жили, і зрозуміємо, що всі наші вчинки були помилковими, неправильними, що усе життя минуло неправильно – а змінити, на жаль, нічого вже буде не можна, «вітер змін» пройшов повз. Іншої можливості не буде. Життя можна змінити зараз – доки є сьогоднішній день. Ми живемо тут і зараз. І поступово, крок за кроком, можемо змінитися.

Нас оточують прірви і безодні, про небезпеку яких диявол ні за що нам не скаже – бо він ніколи не каже правду. А Богові ми не даємо бути визначальним чинником у нашому житті – щоб Він влаштовував усе, як слід. Замість цього ми покладаємося на людей – неосвічених безбожників. Директори телеканалів, власники сайтів не тримають у своїх робочих кабінетах ікон, вони не моляться Христу. Точніше, у деяких, можливо, і висять ікони для краси, але вони перед ними не моляться, не просять про допомогу, – тому і виходить те, що виходить.

Але ти – християнин. Тебе Бог привів у Церкву, і тобі слід дивитися на усе інакше. Зрозумій, що диявол штовхає тебе в прірву, та і не тільки тебе – весь світ. Люди – його жертви. Як ми до такого дійшли? Не знаю. Один тягне за собою другого, виходить замкнуте коло. І якщо шукати винних, то не знайдеш нікого, окрім таких же жертв, яких треба жаліти, а не звинувачувати.

Допустимо, дівчина приходить до мене на сповідь у зухвалому наряді. Я починаю їй докоряти, а вона у відповідь: «У чому я винна? Коли я скромно одягалася, на мене ніхто не звертав уваги і не сприймав серйозно». Тоді я побіжу, знайду того хлопця, який раніше не звертав на неї уваги, і скажу йому: «Чому ти не помічав її, коли вона скромно одягалася? Це ти винен, що вона тепер так вбирається! Тобі здається, що зараз вона красива і приваблива, але це не справжня краса. Це непристойний, розпусний вигляд». Отже якщо почати когось тут винити, кінця-краю не знайдеш. Замкнуте коло. Але ми, християни, чада Церкви Христової, можемо молитися. Молитися словами свт. Григорія Палами: «Господи, просвіти морок мій!»

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)

Вас може зацікавити

Апостольське приємство – це духовний зв’язок, котрий веде до Христа

Основи православ’я

prvadmin

Як навчити дітей молитися?