Чому хрещені люди не ходять в храм? Відповідає митрополит Антоній (Паканич).
На жаль, це відповідає дійсності на пострадянському просторі. Мало з тих, хто хрестився в Церкві, ходять надалі в храм. Картина сумна.
Чому ж так відбувається? Є у цього явища ряд причин.
Ще півстоліття тому народ був релігійний у своїй основній масі. Прості люди відчували страх Божий. Зараз же часто-густо індиферентність, байдужість, заперечення всього. Це, безумовно, не за один день сталося. Процес запущений давно, але був присутній в одиничних проявах, без глобального поширення.
Звернемося до класики. Згадаймо героя роману І.С. Тургенєва «Батьки і діти» – студента-нігіліста Базарова, який заперечує практично всі прийняті в суспільстві цінності і традиційні порядки. Він був білою вороною, якоюсь пробною ін’єкцією заперечення і руйнування в суспільстві. З тих пір отрута поширилася. Суспільство практично тотально заражене невір’ям.
Багато хто інфіковані бацилою наживи і віри в свої сили, упевненістю, що людина – господар своєї долі.
Технологічний прогрес зміцнює людей у цій думці. Людина перебуває в ілюзії, що вона сама може щось унікальне створити, сама в змозі підкорювати Всесвіт. Але це самообман. Без волі Божої або Його святого попущення людина абсолютно нічого створити не може.
Люди цілодобово працюють над тим, щоб зробити своє життя комфортнішим. І тут криється пастка: чим більш забезпечене суспільство, тим менше воно віруюче.
Розгадка парадоксу в словах Спасителя: не можна служити двом панам: Богу і мамоні. Прагнення до багатства і служіння кумирам може відлучити від служіння Христу.
Люди перестають служити своїми талантами Богу, а служать своїм пристрастям.
Щоб збити оскому зарозумілості і самозвеличення, корисно читати псалми, де за кожним словом показані нікчемність, неміч людська і велич Божа.
Не зайвим буде, якщо виходить, перечитувати класику. М. Булгаков в «Майстрі і Маргариті» віртуозно показав всю неспроможність тези «людина – господар своєї долі». Один з його персонажів з упевненістю заявляв про свої плани на найближчий час, був висміяний за самовпевненість і закінчив вечір під колесами трамваю.
Все і завжди в руках Божих. Не будемо про це забувати. Довіра Богу – це довіра Його Церкві, яку саме Він веде і опікує.
Чим швидше людина це зрозуміє, тим менше фатальних помилок вона зробить.
Записала Наталя Горошкова
