Як відомо, полководцями не народжуються, а стають. І це становлення будується на слухняності.
Уміння підкорятися, слухатися з роками і досвідом трансформується в уміння керувати і управляти. Найсміливіші та талановиті керівники – це завжди люди, які навчилися в минулому слухняності.
Всі ці правила актуальні і для духовного життя: людина не зможе вести людей, якщо свого часу не навчилася бути керованою.
Але сучасні педагогічні установки намагаються суперечити багатовіковій мудрості і шукають альтернативні шляхи навчання лідерству. Вони будуються часом на аморальних і жорстоких по відношенню до людей принципах: йти по головах, домагатися мети будь-якою ціною, бути безжальним і цинічним. Однак всі ці якості не мають відношення до справжнього лідера.
Керівник – це людина, яка в першу чергу бере відповідальність за інших людей. Вона не ігнорує, не відвертається, не робить вигляд, що не помічає проблем іншого. Бути керівником – доля далеко не кожного. Тому і дивна наявність величезної кількості різноманітних майстер-класів з лідерства, впровадження їх у шкільні програми.
Важливо в житті знайти своє місце: комусь потрібно бути лідером, вести людей, а у когось талант виконавця. І якщо така людина буде намагатися зайняти не своє місце, вона ніколи не буде відчувати задоволення від роботи, не буде гармонії та миру в душі.
Послух – це універсальний засіб від різних духовних і життєвих проблем. Скільки б конфліктів не сталося в сім’ї, на роботі, коли б люди вміли слухатися і миритися. Банальні сімейні сварки виникають зазвичай на цьому ґрунті. І як врятовує послух в таких ситуаціях: смиренний завжди буде винагороджений, будь-який конфлікт можна зупинити смиренням. Але для цього потрібно мати любляче серце.
Відсутність смирення і послуху говорить про відсутність любові. А це вже страшний діагноз.
Митрополит Антоній (Паканич)
