Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з Другого послання до Коринфян (2Кор. 6, 2).
Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! (2Кор. 6, 2).
Ці слова наведені святим апостолом Павлом з іншої книги Святого Письма – старозавітної книги святого пророка Ісая. Про що вони нам говорять?
Перш за все, про те, що Бог завжди чує наші молитви і прохання. Але при цьому нам можуть заперечити: якщо Бог завжди чує наші прохання до Нього, чому Він не завжди їх виконує. Адже людина, яка довго молиться, але не отримує очікуваного, рано чи пізно може взагалі втратити віру в Бога.
Це зауваження в корені своєму є невірне. Бог всевидющий. І дуже часто людина просить того, що їй не є корисно і своєчасно або просто не потрібно. З часом людина, може, і зрозуміє це та скаже Богу: «Слава Тобі, Господи, і дякую Тобі, що вчасно зупинив мене і не виконав моє прохання!».
Буває, щоправда, людина просить потрібного, корисного, дуже цінного для душі, та не отримує. Тут важливо подумати про те, що людина не може ще на благо вжити те, про що просить.
Все, що Бог дає, треба не тільки приймати з вдячністю, благоговійно і трепетно, а й пам’ятати, що належить це помножити і повернути замість п’яти талантів десять.
Чи вистачить рішучості, стільки сил, енергії, терпіння, часу та інших необхідних якостей вкласти, щоб це відбулося, тобто збільшилося все, що Бог дав? Він краще за нас знає і тому не завжди всім дає те, чого просять.
І ще є дуже серйозна перешкода до отримання того, про що просимо. За нестачі смирення дуже легко отримане приписувати своєму благочестю, та ще й хвалитися цим, величатися над іншими, піднятися у власній думці про себе. Це вже не користь, а шкода для душі.
Знаючи, як ми поставимося до отриманого, і не бажаючи шкодити немічній душі, Господь не дає те, чого просимо. А погляди свої ми звертаємо не в холодне далеке небо, а на Живого Бога, Якому треба навчитися довіряти.
