8.9 C
Lutsk
Субота, 5 Грудень, 2020
Проповіді

Архім. Кирил Павлов: Слово у день вшанування Казанської ікони Богородиці

Возлюблені брати і сестри, сьогодні ми з вами молитовно згадуємо та прославляємо явлення милості Божої Матері православній країні Руській, яке проявилося у чудесному визволенні нашої дорогої Батьківщини в 1612 році від нападу ворогів.

Наші предки, руські люди, любили Богоматір та відчували особливу і глибоку віру в небесне заступництво Її за рід християнський, тому завжди зверталися до Неї зі щирою молитвою у своїх скорботах та бідах. Хоча цілі країни вважали Пресвяту Діву своєю Покровителькою та шанували Її, але на нашій Батьківщині ім’я Матері Божої було оточене особливим шануванням – незмірно більшим, аніж де б то не було ще, і Богоматір ні на яку іншу землю не вилила стільки Своєї благодаті та милості, скільки на Землю Руську. Практично в кожному руському місті неодмінно є джерело благодаті Богоматері – Її чудотворні ікони, через які захотіла Вона дати людям небесну запоруку Своєї любові та послужити Втіхою для кожної страждаючої людини. Народ наш любив називати Богоматір особливими іменами, які належали б Її небесному покровительству та милосердю, і Матір Божа не залишала марною його віру, але подавала швидку допомогу кожному, хто просив, та Батьківщині нашій загалом.

Особливо пам’ятним є визволення нашої землі милістю Божої Матері від панування поляків у 1612 році. У ту скорботну пору, коли царський рід на Русі зовсім припинився, у нашій державі почали відбуватися безчинства, які і призвели до повного безвладдя. Цим поспішили скористатися поляки: вони захопили у свої руки Москву і з нею – до половини царства руського. Побоюючись так назавжди і залишатися під владою іга польського, руські люди стали на захист своєї Батьківщини, надіючись при цьому на Небесну Заступницю, до Якої і звернулися з палким молитовним проханням про допомогу у боротьбі проти ворога. Війська взяли з собою ікону Божої Матері, названу Казанською, і на чолі з Нею наблизилися до Москви. Було оголошено піст, увесь народ та воїни три дні постили та палко молилися перед чудотворною іконою Цариці Небесної про дарування їм перемоги. І Пренепорочна почула молитву їх і попросила у милостивого Сина і Господа Свого допомоги на здолання ворогів руським людям. Вночі у сонному маренні архієпископу Арсенію, який перебував у полонів в поляків, з’явився Преподобний Сергій Радонезький і сказав, що Господь молитвами Матері Своєї та святителів московських Петра, Олексія, Іони та Филипа наступного дня скине загарбників та першопрестольний град руський поверне у руки руських людей.

Підбодренні цієї новиною воїни наші 22 жовтня з Казанською іконою Божої Матері без особливих зусиль взяли Москву та звільнили Батьківщину від загарбників. Таким чином, і країна, і Церква були визволені від іноземного поневолення. Благоговіючи перед Небесною Помічницею, вдячне військо і всі жителі столиці наступного  недільного дня звершили молебень до Пресвятої Богородиці, яка врятувала їхню державу. Хресним ходом, несучи Казанську ікони, пройшли вони до самого Лобного місця, причому у воротах Кремля зустрів їх святитель Арсеній з іншою святинею – збереженим ним у полоні чудотворним Володимирським образом Богоматері. І щоб пам’ять спасительного заступництва Пресвятої Богородиці за Батьківщину нашу не слабла з часом, незабаром було вирішено звершувати щорічно святковий спомин про чудо Її цього дня, 22 жовтня.

Як бачимо, дорогі брати і сестри, осоновною причиною спасіння країни від загибелі стала міцна православна віра наших предків. Коли надії на людські сили вже не було, тоді всі істинні сини Церкви та Батьківщини наклали на себе триденний піст та молилися до Богоматері перед чудотворною Її Казанською іконою. І молитва їх була почута. Крім того, з найдревніших часів народ руський вирізнявся простою, благоговійною вірою та щирою, сердечною любов’ю до Господа Іісуса Христа. У цій вірі нашій та в любові до Сина Приснодіви Марії і є причина особливої до нас Її милості. Яка мати залишиться байдужою до того, хто буде виказувати, хто проявить очевидні знаки участі та любові до її дітей? Благоговійна віра, міцна любов до Сина Божого, Господа нашого Іісуса Христа, неодмінно, і на небі дарує особливу радість Пречистій Його Матері. І звідси відбувається те, що заступництво та допомога Її виливається на всіх, хто здавна свято шанує та сповідує Господа Іісуса Христа, благоговійно поклоняється Йому та з любов’ю кориться влаштованій Ним на землі Церкві.

До чого ж зобов’язує нас спомин про чудесну допомогу Матері Божої нашій Землі Руській? Чим ближча, чим милостивіша та уважніша до нас Матір Божа, тим треба обережніше ставитися до своєї поведінки та до своєї віри. Чим більше дається, чим більше буде і запитано з нас. Хто, як не народ Божий, народ єврейський, бачив над собою таку явну, таку чудесну допомогу Божу? Уся його історія від початку до кінця проникнута, наповнена описами чудесного, безпосереднього керівництва Божого. Але водночас як багато, скільки тяжкого зазнав він, цей вибраний народ Божий, за своє багаторазове відступництво від істинного Бога, за свої часті зради віри праотців! Чому? Тому що того вимагає правосуддя та велич Божа: Господь не може залишити непокараним ні одного проступку, який ображає гідність Його святого Закону. «Ідемо звідси», – почулося у самому Святилищі іудейського Храму, і незабаром мерзотність  запустіння явилась на місті святому та залишиться там, по слову Господа, до кінця віку – після того, як народ єврейський не увірував в Єдинородного Сина Божого.

Подякуємо ж, дорогі, Господу та Пречистій Його Матері за такі великі благодіяння, що були явлені для утвердження та возвеличення Батьківщини нашої, приведеної до своєї слави шляхом тяжких випробувань єдиною рукою Божою. Будемо дорожити, браття та сестри, святим союзом з Господом Іісусом Христом та Його Пречистою Матір’ю, які вибрали нашу землю Своїм надбанням. Господь Іісус Христос та Матір Його ревнують нас любов’ю. Будемо пам’ятати, Хто наша Заступниця, Хто наша допомога та надія, і не розірвемо з Нею союзу свого, але утвердимо його вірою, життям нашим та сподіванням.

Думаючи, що православні християни становлять надбання Сина Її та користуються особливим Її покровительством, не будемо забувати разом з тим і того, що істинна властивість православних християн у тому, власне, і полягає, щоб у всьому слідувати Христу як єдиному Законодавцю та безкінечно любити Його як єдиного нашого Спасителя. Треба міцно триматися того шляху, яким ішли наші православні предки, який указав нам Іісус Христос, який вказує і свята Церква. Цей шлях Господь написав нам у Своєму Святому Євангеліє, і його ми повинні свято берегти та дотримуватися. Відступимо ми від цього шляху, від цього завіту з Христом, відступить від нас і наша Заступниця, Цариця Небесна, тому що у союзі з ворогами Сина Свого, що зневажають Його вчення, Його заповіді, Його кров завітну, бути Вона не може, як і Христос, Син Її, не буде бути у союзі з веліаром.

Помолимося ж сьогодні Цариці Небесній, щоб Вона Сама утвердила нас на спасительному шляху, бо Вона завжди готова клопотати за нас, тільки би зверталися до Її заступництва з теплою та щирою молитвою, з міцною вірою та надією. І тоді Вона ні за що не відступить від нас Своїм благосердям, але буде зберігати та спасати нас від всякого зла. Піднесемо ж Їй палкі молитви від всього свого серця, з надією звернемося до Неї: Радуйся, Заступнице усердная рода христианскаго!

Амінь.

Архімандрит Кирил (Павлов)

Переклад з рос. Любові Максимчук 

Православ’я і сучасність 

4 листопада 2008 р.

Вас може зацікавити

Проповідь у день Преображення Господнього

Редактор Головний

Проповідь у неділю 12-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Воцерковлення нашого життя вимагає суворого виконання правил Церкви, – прот. Валентин Свенцицький

Редактор Головний