Тихвінська ікона Божої Матері є одною з найшановніших Богородичних ікон. Вона прославилася багатьма зціленнями та чудесами, а особливо до неї зверталися з молитвами в разі хвороби дітей.
За церковним переданням, вона була створена святим євангелістом Лукою ще за життя Пресвятої Богородиці. В V столітті ікона була перенесена до Константинополя, де для неї був збудований Влахернський храм. Тут вона перебувала майже дев’ять століть. У 1383 році Тихвінська ікона раптово зникла з Влахернського храму, і в тому ж році, згідно з літописами, з’явилася на Русі перед рибалками на Ладозькому озері, неподалік від Тихвіну.
У старовинних літописах згадується, як в 1383 році над водами озера в яскравому світлі з’явилася ікона Божої Матері з Немовлятком на руці. Образ чудесним чином рухався в повітрі. Декілька разів вона опускалась на землю, але після того, як в цьому місці розпочиналося будівництво храму, ікона знов переміщалася, поки не зупинилася неподалік від Тихвіна.
Люди радістю розпочали будівництво храму на місці, яке обрала Богородиця для перебування Її ікони. Пізніше була збудована кам’яна церква, а в 1560 році засновано Тихвінський Успенський чоловічий монастир.
Перед Тихвінською іконою відбувалося багато зцілень і чудес, багато разів рятувала вона монастир від навали шведів, що намагалися знищити його в 1613-1614 роках. Так, одного разу через наближення чисельного війська шведів до стін монастиря ченці вирішили залишити його, взявши з собою чудотворну ікону, але не змогли зрушити її з місця. Це чудо зупинило слабкодухих і вони залишилися охороняти святиню, покладаючись на заступництво Матінки Небесної. Захисників було мало, але їм вдалося відбити атаки скандинавів. Після перемоги над шведами в монастир прибули царські посли, які зняли список з чудотворної ікони, і з ним відправились на підписання миру з ворогом 17 лютого 1617 року. Так ікона стала головною запорукою миру.
У 1944 році майбутній архієпископ Чиказький та Мінеанаполіський Іоанн (Гарклавс), рятуючи Тихвінську чудотворну ікону, вивіз її до Європи, а потім – до США, де вона перебувала в Свято-Троїцькому соборі Чикаго. Перед смертю він заповідав своєму синові протоієрею Сергію Гарклавсу піклуватися про ікону та повернути її назад, коли в країні зміниться ставлення до церкви та буде відновлено Тихвінський чоловічий монастир. Це сталося в червні 2004 року – урочисто святиня була повернулася в Тихвінський Успенський монастир.
