| Седмиця 17-а після П’ятидесятниці. Глас 7. |
 Посту немає.
|
Первомц. рівноап. Фекли
(I).
Прп. Копрія (530). Св. царя Стефана Сербського (1224) і сина його св. царя Владислава Сербського (1230-1239). Прп. Никандра пустельника, Псковського чудотворця (1581). Прмч. Галактіона Вологодського (1612).
Сщмч. Василія диякона (1918). Сщмчч. Андрія і Павла пресвітерів, прмч. Віталія і мчч. Василія, Сергія і Спиридона (1937). Сщмч. Никандра пресвітера (1939).
Мирозькой ікони Божої Матері (1198).
Євангельські Читання
Єф., 219 зач., I, 22 – II, 3. Лк., 16 зач., IV, 37-44, і за вівторок (під зачало): Єф., 222 зач., II, 19 – III, 7. Лк., 18 зач., V, 12-16. Первомц.: 2 Тим., 296 зач., III, 10-15. Мф., 104 зач., XXV, 1-13.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангелії є такі слова: “Та іншим містам звіщати Я повинен про Царство Боже, бо
на те Мене послано”.
Це – “бо на те Мене послано” – священству нашому потрібно прийняти, як непорушний закон. І апостол заповідав їм у лиці св. Тимофія: “Наполягай вчасно, докоряй, забороняй та переконуй” (11 Тим. 4, 2).
Істину на землю приніс Господь і Дух Святий, який наповнив апостолів у день П’ятидесятниці – і ходить вона по землі. Провідники її – вуста Ієреїв Божих. Хто з них закриває уста своїх, той перешкоджає шлях істині, як проситься у душі віруючих.
Від того душі віруючих мучаться, не отримуючи істини, і самі ієреї повинні відчувати муку від істини, яка, не отримуючи виходу, обтяжує їх.
Звільнися же, ієрей Божий, від цієї тяготи, випусти потоки Божих словес, і задля відради собі, і для оживлення ввірених тобі душ.
Коли ж побачиш, що і у тебе самого немає істини, візьми її: вона – у святих питаннях, і, наповнюючись неї, передавай її до дітей твоїх духовних: тільки не мовчи. Проповідуй, бо це і є твоє покликання.
