| Седмиця 16-а після П’ятидесятниці. Глас 6. День пісний. |
 |
Зачаття чесного, славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна
. 
Прославлення свт. Іннокентія, митр. Московського (1977). Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської (2009).
Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії (109). Мц. Іраїди діви (бл. 308). Мчч. Андрія , Іоанна і чад Іоаннових Петра та Антоніна (IX).
Сщмч. Іоанна пресвітера (1937).
Словенської ікони Божої Матері (1635).
Євангельські Читання
Гал., 214 зач., VI, 2-10. Лк., 12 зач., IV, 1-15. Предтечі: Гал., 210 зач. (від полу́), IV, 22-31. Лк., 2 зач., I, 5-25.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДЬ ДОКОРЯЄ ФАРИСЕям НЕ ЗА ЗОВНІШНІ, ЗАВЕДЕНІ У НИХ ПОРЯДКИ ТА ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ, А ЗА ПРИСТРАСТІ ДО НИХ, ЗА ТЕ, ЩО ВОНИ ЗУПИНИЛИСЯ НА ОДНОМУ ТІЛЬКИ ЗОВНІШНЬОМУ ШАНУВАННІ БОГА, НЕ ТУРБУЮЧИСЬ ПРО ТЕ, ЩО НА СЕРЦІ.
БЕЗ ЗОВНІШНЬОГО НЕ МОЖНА. НАЙБІЛЬШЕ ВНУТРІШНЄ ПОТРЕБУЄ ЗОВНІШНЬОГО ЯК ВИРАЖЕННЯ І ЯК ОБГОРТКИ СВОЄЇ. НА ДІЛІ ВОНО І НЕ БУВАЄ НІКОЛИ ОДНИМ, А ЗАВЖДИ У СОЮЗІ З ЗОВНІШНІМ; ТІЛЬКИ В ПОМИЛКОВИХ ТЕОРІЯХ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ЇХ.
АЛЕ ЗНОВУ Ж ТАКИ ОЧЕВИДНО, ЩО ОДНЕ ТІЛЬКИ ЗОВНІШНЄ – НІЩО; ЦІНА ЙОГО ВІД ПРИСУТНОСТІ У НЬОМУ ВНУТРІШНЬОГО. МІЖ ТИМ, МИ ДУЖЕ ЛЕГКО ПІДДАЄМОСЯ НА ЗОВНІШНІСТЬ ТА ВИДИМІСТЬ, У ЯКИХ МОЖНА УЯВИТИ ВНУТРІШНЄ І В ЯКИХ ВОНО ПРИЙМАЄ ПЕВНУ ФОРМУ ДО ТОГО, ЩО, ВИКОНАВШИ ЗОВНІШНЄ, МИ ЗАЛИШАЄМОСЯ У СПОКОЇ, НЕ ДУМАЮЧИ ПРО ТЕ, ЧИ БУВАЄ ТУТ ВНУТРІШНЄ ЧИ НІ.
ОСКІЛЬКИ ВНУТРІШНЄ НАБАГАТО СКЛАДНІШЕ ЗА ЗОВНІШНЄ, ТО ДУЖЕ ПРИРОДНО ЗАСТРЯГТИ НА ОСТАННЬОМУ, НЕ РОЗБИРАЮЧИСЬ У ПЕРШОМУ. ЯК ЖЕ БУТИ? ТРЕБА ПРАВИТИ СОБОЮ, МАЮЧИ НА УВАЗІ ВНУТРІШНЄ, ЗАВЖДИ ДО НЬОГО ДОБИРАТИСЯ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНЄ, І ПРИ ЗОВНІШНЬОМУ ВВАЖАТИ СПРАВУ СПРАВОЮ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ У НІЙ ВНУТРІШНЄ ПОЄДНУЄТЬСЯ ІЗ ЗОВНІШНІМ.
ІНШОГО СПОСОБУ НЕМАЄ. УВАГА ДО СЕБЕ, ТВЕРЕЗІСТЬ ТА ПИЛЬНІСТЬ – ЦЕ ЄДИНІ ВАЖЕЛІ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ЄСТВА НАШОГО. ПІДКРЕСЛИМО НА ОСТАНОК, У КОГО Є ВНУТРІШНЄ, ТОЙ НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШИТЬ ЗОВНІШНЬОГО, ХОЧА І ЦІНИ ЙОМУ ОСОБЛИВОЇ НЕ НАДАЄ.
“З серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві свідчення, богозневаги”. Тут перераховані ходячі гріхи, але і всі інші, великі та малі, які виходять з серця, і вид, у якому вони виходять, – помисли злі.
Перше насіння зла впаде на думку зробити те і те. Чому і як впаде? Частину цих впадінь можна пояснити законами сполучень ідей та образів, але тільки частину. Інша більш значна частина відбувається від роздратування пристрастей. Коли пристрасть живе у серці, то не може не вимагати задоволення. Ця вимога виявляється через позив на те та інше; з позивом ж з’єднаний предмет той чи інший. Звідси і думка: “а ось що треба зробити”.
Тут те ж відбувається, що, наприклад, при голоді: хто відчув голод, відчуває позив на їжу; з позивом приходить на думку і сама їжа; звідси – дістати те або те і з’їсти. Третя, можливо, більш об’ємна частина виходить від нечистих сил. Ними переповнене повітря, і вони стаями знаходяться біля людей, і всякий по роду своєму розсіває навколо себе дію на дотик до лиця. Зле летить від них, як іскри від розпеченого заліза. Де зручно прилаштуватися, там і залишається іскра, і з нею і думка про злу справу.
Цим, а не чимось іншим, можна пояснити помисли злі, які зароджуються невідомо чому. Закон один: прийшов злий помисл – відкинь та справі кінець. Не відкинеш у першу хвилину, в другу буде складніше, в третю – ще складніше, а тут і не помітиш, як народиться співчуття, бажання, вирішення і засоби з’являться… ось гріх і під руками. Перше противлення злим помислам – тверезість та бодрість з молитвою.
