| Cедмиця 6-та після П’ятидесятниці. Глас 4 | Петрів піст. |
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері (1480). Мц. Агрипини (253–260). Мчч. Євстохія, Гаїя, Провія, Лоллія, Урвана та інших (IV). Прав. отрока Артемія Веркольського (1545). Друге перенесення мощей свт. Германа, архієп. Казанського (1714). Сщмчч. Олександра Миропольського, Петра Смородінцева пресвітерів (1918); сщмч. Митрофана (Краснопольського), архієп. Астраханського (1919). Собор Володимирських святих. Псково-Печерської, йменованої «Розчулення» (1524), Заоникіївської (1588) та йменованої «Вратарниця», або «Незгасима Свіча» (1894), ікон Божої Матері. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 1:39-49,56 (зач. 4). На літургії: – Апостол: Рим. 16:17-24 (зач. 121); Богородиці: Флп. 2:5-11 (зач. 240). Євангеліє.: Мф. 13:10-23 (зач. 51).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Чому багато хто не розуміє бесід про духовні речі? Через отовстіння серця. Коли серце сповнене пристрастей до земних речей, тоді воно грубіє, як сказано: “потовстів, погрубів, став гладкий” (Втор. 32:15). У цьому вигляді воно, як важка гиря, донизу тягне і приковує до землі всю душу і з її розумом. Тоді, обертаючись постійно в колі низьких речей, і вона стає низькодумною і не може здійматися вгору, як обтяжений їжею птах. Обертаючись же, розум не бачить горнього, і весь склад його противний йому… То зовсім невідома для нього країна. У сумі своїх понять і дослідів не має він нічого, до чого міг застосувати тамтешнє, щоб побачити його хоч дзеркалом у здогадці. Тому ні сам міркувати про те не береться, ні інших міркувальників слухати охоти не має, і книжок, у яких написано про те, до рук не візьме. Чи не тому в багатьох ви зустрінете іноді не один журнал світський, а духовного жодного, жодної духовної книги, навіть Євангелія?
“Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
