Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
У Євангеліє від Іоанна Господь показує образ доброго пастиря. Таким добрим пастирем є святитель і Чудотворець Миколай, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо.
В кондаку святому говориться: «В Мирех, святе, священнодействитель показался еси, Христово бо, преподобне, Евнгелие исполнив, положил еси душу твою о людех твоих и спасл еси неповинныя от смерти еси, яко великий таинник Божия благодати».
Він народився у другій половині ІІІ ст. у м. Патара, що знаходилось на південному березі малоазійського півострова, район Анталія сучасної Туреччини.
Він був плодом побожних батьків Феофанна і Нонни, які дали обітницю посвятити дитину Богові. Вже в дитинстві проявились його чудеса: його мама Нонна після пологів була зцілена від хвороби, а при своєму хрещенні, дитя простояло в купелі 3 години, воздаючи хвалу Святій Трійці.
З дитячих років, свт. Миколай вивчав Священе Письмо та молився, перебуваючи в храмі. Його родич, єп. Миколай Патарський, радуючись духовним успіхам свого племінника, поставив його у читця, а потім рукоположив у священники, зробивши його своїм помічником, доручивши говорити повчання для пастви. Трудячись вдень і в ночі, він проявляв велике милосердя до пастви. Своєю розсудливістю був подібний до старця, чим викликав здивування і любов пастви.
Спасаючи від гріха батька, який через голод мав намір віддати на блуд трьох дочок, таємно підкидає йому три мішечки з золотом.
Подорожуючи в Єрусалим, свт. Миколай, молитвою рятує корабель від бурі і воскрешає матроса, який впавши з мачти, розбився на смерть.
В Єрусалимі свт. Миколай поклонився святим місцям, творячи молитву і воздавши хвалу Богу.
Вночі на Сіонській горі самі відкриваються двері храму перед великим паломником. Обійшовши святині, пов’язані із земним життям Господа нашого Ісуса Христа, Святитель хотів піти в пустелю, але був зупинений божественним голосом, який повелів йому повернутися на батьківщину.
Вернувшись, Святий вступає в братство обителі «Святий Сіон», однак Господь передрік йому святительське служіння. У видінні Господь подав йому Євангеліє, а Божа Матір Омофор.
Невдовзі після кончини архієп. Іоанна, він був вибраний архієп. Мир Лікійських, після того, як одному із єпископів був вказаний вибраник Божий свт. Миколай.
Призваний служити Церкві у святительському сані, він залишився тим великим подвижником, показуючи пастві образ лагідності і милосердя. Це було важливо в період гонінь на церкву.
Святитель Миколай, перебуваючи у в’язниці, наставляв християн мужньо переносити муки і смерть за Христа.
Коли прийшов до влади св. рівноап. цар Костянтин, свт. Миколай повернувся до своєї пастви і був з радістю прийнятий нею. У 325 році був учасником І Вселенського собору. В запалі ревності вдарив єретика Арія, за що був підданий забороні, однак у видінні декільком отцям Собору було відкрито, що сам Господь і Божа Матір посвятили його у святительський сан. Отці Собору зрозуміли, що дерзновіння Святого угодно Богу і зняли заборону.
Вернувшись у свою єпархію, свт. Миколай приніс мир і благословення, сіючи слово істини, викриваючи єретиків і врачуючи грішників.
При житті Святителя було звершено багато чудес. Найбільшу славу Святителю принесло чудо визволення трьох мужів від смерті. Святитель сам підійшов до ката і затримав руку з мечем. Три воєначальники, які були присутні, не підозрювали, що з ними станеться подібне. Коли вони, обмовлені перед імператором, перебували у в’язниці, то щиро молилися свт. Миколаю і він, явившись уві сні св. рівноап. Костянтину, призвав його відпустити неправедно засуджених.
Також одне з відомих чудес – спасіння від голоду міста Мир Лікійських. Явившись уві сні італійському купцеві, він залишив у заставу три золоті монети, які купець знайшов у своїй руці після пробудження, попросивши прибути у місто і продати хліб.
Неодноразово Святитель рятував потопельників у морі, визволяючи з полону та в’язниць.
Досягнувши старості, мирно спочив. Святі мощі до ХІ ст. перебували у кафедральному храмі Мир Лікійських (сучасне місто Демре у Туреччині). У 1087 році мощі Святого були перенесені до міста Бар (Італія), де перебувають до нині.
У Стихирі після полієлея є такі слова «…по имени твоем тако и житие твое…» Ім’я Миколай – в перекладі означає «переможець народів», і дійсно, свт. Миколая шанують не тільки православні, а й інославні.
Особливо шанують у нас, будуючи на честь Святого храми та монастирі, шануючи чудотворні ікони Святителя.
Помолимось йому, щоб свт. Миколай допоміг нам отримати духовні дари: кроткість, смирення, любов та милосердя.
Святителю отче Миколає, моли Бога за нас! Амінь.
Протоієрей Володимир ЯЦИШИН
настоятель храму Всіх Святих Землі Волинської
м. Луцьк
