5 жовтня, субота. (22 вересня за старим стилем)
Седмиця 15-та після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Ікони Божої Матері, йменованої «Услишательниця» (XIII–XIV).
Сщмч. Фоки, єп. Синопійського (117). Прор. від 12-ти Іони (VIII ст. до Р. Х.). Прп. Іони пресвітера (IX), батька свв. Феофана, творця канонів, і Феодора Начертанних. Мч. Фоки вертоградаря (близько 320). Прав. Петра, колишнього митаря (VI). Прп. Макарія Жабинського, Білевського чудотворця. Прп. Іони Яшезерського (1589–1592). Сщмч. Феодосія Бразького (1694) (Румун.). Блж. Параскеви Дивєєвської (1915). Сщмч. Веніаміна (Воскресенського), єп. Романовського (1930). Собор Тульських святих.
Читання дня
На літ.: — Ап.: Сщмч.: Євр. 4:14-5:6 (зач. 311). Рядове: 1 Кор. 4:17-5:5 (зач. 132). Єв.: Сщмч.: Ін. 10:9-16 (зач. 36). Рядове: Лк. 4:31-36 (зач. 15).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
«Якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших» (Ін. 8:24). «Нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастись» (Діян. 4:12).
Потрібно одержати відпущення гріхів, а його одержати не можна інакше, як тільки вірою в Сина Божого, Котрий плоттю нас заради розіп’явся, під умовою небажання потурати гріховним звичкам і ділам. Бо коли «согрішаємо, то тільки Його маємо ходатаєм до Отця» (1 Ін. 2:1). Тому, хто дав слово утримуватися від гріхів, треба прийняти благодать Пресвятого Духа, яка сприяє. А вона на землю зійшла після того, як Господь, вознісшись, сів праворуч Бога Отця. І дається вона лише тому, хто вірує в цю дивовижну ікономію нашого спасіння та з цією вірою приступає до Божественних таїнств, установлених у Святій Церкві Господній через апостолів. Так, хто не вірує в Господа, як Він є, той не може бути чистим від гріхів. Не очистившись від них, він і помре в них; а померши, і суд прийме за всією тяжкістю їхньою. Хто хоче зробити комусь добро вічно цінними благодіяннями, понаправляй його у вірі в Господа, вірі істинній, яка не допускає мудрувань і вагань. Тих же, які прямо чи побічно розладнують віру в Господа, треба вважати віковічними лиходіями, бо вони завдають такого зла, котре нічим не можна виправити і сила котрого простягається на всю вічність. Не виправдає їх незнання, бо як не знати тієї істини, котра відома всьому світу? Не виправдають супротивні переконання, бо почни лишень строго перевіряти їх, одразу похитнеш їхню силу, і ні на що потім не зможеш спертися, окрім як тільки на віру в Господа. Відходять від віри ті, які не розбирають, як слід, і засад, і віри, і тих учень, до котрих пристають. Точне дослідження умов спасіння приведе до переконання, що вони здійсненні тільки з Богом, Який воплотився, помер на Хресті і послав на землю Духа Святого. У цьому й полягає сутність віри християнської. Хто щиро так вірує, той ніколи не помре у гріхах своїх, бо він сам у собі носить силу, що приносить помилування. Невіруючий же вже засуджений, бо сам у собі носить засудження.
